кожен з яких утворює самостійний одиничний злочин. Такі злочини, що утворюють ці поняття, вчиняються послі-довно, з певним проміжком між ними у часі. Далі, всі злочини, що входять до повторності або утворюють реальну сукупність, вчинені до засудження хоча б за один з них. Але, що ж відрізняє ці два по-няття? У пошуках цієї відмінності слід йти шляхом порівняння ви-дів фактичної повторності з реальною сукупністю.
При повторності тотожних злочинів, що є закінченими або всі складають замах на злочин, все вчинене охоплюється однією і тією ж статтею КК, а при реальній сукупності кожне з злочинних діянь підпадає під ознаки самостійної статті КК. Наприклад, дві або біль-ше закінчені крадіжки кваліфікуються за ч. 2 ст. 185, повторне одер-жання хабара службовою особою — за ч. 2 ст. 368. Інакше обстоїть справа з повторністю тотожних злочинів, коли делікти, що входять до неї, підпадають під різні частини однієї і тієї ж статті КК, або, утворюючи повторність злочини, розрізняються лише тим, що один з них є закінченим, а другий — замахом на злочин (або навпаки). У цих випадках вчинене, як вказувалося вище, потрібно кваліфікува-ти за правилами сукупності злочинів. Така повторність тотожних злочинів виступає як вид реальної сукупності. Те ж слід сказати і про повторність однорідних злочинів, що припускають, кваліфікацію кожного діяння за самостійною статтею КК. Так, вчинення крадіж-ки, а потім шахрайства, потребує застосування кожної з статей, які передбачають відповідальність за ці злочини, причому з урахуван-ням, що другий злочин є повторним. Але така ситуація свідчить, що перед нами реальна сукупність злочинів. І дійсно, зазначені види повторності у той же час є видами реальної сукупності. У таких ви-падках відбувається своєрідне з'єднання повторності і сукупності злочинів (це так звана «повторність-сукупність»).
Розділ IV. Повторність злочинів.
4.1. Поняття повторності.
У частині 1 ст. 32 вказується, що повто-рністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, пе-редбачених тією ж самою статтею або частиною статті Особливої ча-стини КК. У частині 3 цієї ж статті законодавець визнає повторним вчинення двох або більше злочинів і у випадках, передбачених різни-ми статтями, коли це прямо встановлено в Особливій частині КК. [ 14. с.43]
З цих положень закону можна зробити висновок і про саме по-няття повторності злочинів, і про її види.
Повторність злочинів, як випливає із цих статей КК, припускає наявність таких ознак:
а) особою (групою осіб) вчинено два або більше самостійних одиничних злочинів. Конкретизуючи це положення, примітка до ст. 185, наприклад, вказує, що крадіжка чужого майна визнається повторною, якщо вона була вчинена після будь-якого посягання, пов'язаного з заволодінням майном. Тим самим закон встановлює, що повторним вважається вчинення злочину хоча б удруге, причо-му має на увазі одиничні самостійні злочини (викрадення шляхом крадіжки або вимагання тощо).
Одиничні злочини, що утворюють повторність, можуть мати різ-ний характер. Повторність може мати місце при поєднанні двох або більше «простих» одиничних злочинів, триваючих, продовжуваних або, наприклад, складених злочинів. Так, повторність наявна при поєднанні таких простих злочинів, як крадіжка і шахрайство, або таких двох триваючих злочинів, як ухилення від сплати податків і незаконне збереження зброї; такого складеного злочину, як розбій, і такого «простого», як крадіжка тощо.
Для поняття повторності не має значення, були обидва (або бі-льше) злочини, закінченими чи один з них був лише готуванням до злочину або замахом на нього. Для поняття повторності байдужі і форми співучасті (у перший раз мав місце злочин, вчинений за по-передньою змовою групою осіб, а в другий — співучасть з розподі-лом ролей) і роль, що виконував співучасник у злочині, який утво-рював собою повторність: в одному випадку він міг бути виконав-цем, а в іншому — посібником і т. ін.;
б) одиничні злочини, що утворюють повторність, вчиняються не-одночасно, тобто віддалені один від одного певним проміжком часу.
Так, першою вчиняється крадіжка, потім, наприклад, шахрайство або
послідовно дві крадіжки і т. ін.;
в) для повторності не має значення була або не була особа засудже-на за раніше вчинений нею злочин. І дійсно, якщо звернутися до ста-тей КК, в яких передбачається повторність, то в жодній з них не сказа-но, що особа повинна або, навпаки, не повинна бути засуджена за ра-ніше вчинений злочин. Скрізь у цих статтях (наприклад, ч. 2 ст. 152,ч. 2 ст. 185 і т. д.) вказується на вчинення злочину повторно без будь яких обмежень. Таким чином, повторність має місце як у випадках, коли за перший із вчинених злочинів особа не була засуджена, так і у випад-ках, коли новий злочин був вчинений після засудження за перший;
г) повторність виключається, якщо за раніше вчинений злочин особа була звільнена від кримінальної відповідальності, закінчили-ся строки давності або на цей злочин поширилася амністія чи за ньо-го була погашена або знята судимість.
В усіх таких випадках раніше вчинений злочин визнається юридично нікчемним, про нього наче забувають. Саме це положення прямо зафіксоване в ч. 4 ст. 32, де сказано, що «повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від криміна-льної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято». Це поло-ження є важливим. Дійсно, якщо ми визнаємо наявність, наприклад, повторності зґвалтування, то повинні кваліфікувати такі дії за ч. 2 ст. 152, яка передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до деся-ти років. Якщо ж така повторність виключається через те,