що за пер-ший з цих злочинів була погашена судимість, зґвалтування буде ква-ліфіковане за ч. 1 ст. 152, як вчинене вперше, і тягне за собою пока-рання від трьох до п'яти років позбавлення волі. [ 16. с.236]
4.2. Види повторності злочинів.
У понятті повторності було зазна-чено, що вона має місце незалежно від того, була або не була особа засуджена за раніше вчинений нею злочин. Цього цілком достатньо, щоб визнати існування двох видів повторності злочинів:
повторність злочинів, не пов'язана з засудженням винного за раніше вчинений ним злочин;
повторність злочинів, пов'язана з засудженням винного за ра-ніше вчинений ним злочин.
Повторність, пов'язану з засудженням за раніше вчинений зло-чин, називають рецидивом. Спочатку розглянемо повторність, не пов'язану з засудженням за раніше вчинений злочин, або, як її іноді називають, фактичну повторність. Її зміст розкривається шляхом аналізу її видів, певним характером злочинів, які створюють її. Цими видами є: повторність тотожних злочинів і повторність однорід-них злочинів. Саме в ч. 1 ст. 32 КК сказано про повторність тотож-них злочинів, тобто передбачених тією самою статтею або частиною статті КК, а в ч. З ст. 32 — про повторність однорідних злочинів, пе-редбачених у різних статтях Особливої частини КК.
На підтвердження цього положення звернемося також до інших статей КК. У будь-якій статті, де повторність фігурує як кваліфікуюча ознака, сказано, що вона має місце, коли їй передувало вчинення тако-го ж самого, однакового, тотожного злочину. Наприклад, у ст. 185 КК встановлена відповідальність за крадіжку чужого майна громадян. У частині 1 цієї статті сказано, що таємне викрадення чужого майна (кра-діжка) карається, і далі йде санкція. Частина 2 цієї статті передбачає крадіжку, вчинену повторно. Звідси очевидно, що ч. 2 ст. 185 передба-чає відповідальність за випадки, коли особа (група осіб) вчинила не менше двох крадіжок, тобто припускає повторність однакових (за скла-дом), тотожних злочинів. Або ще приклад: у ст. 149 встановлена відпо-відальність за різні форми торгівлі людьми, а в ч. 2 цієї статті — за вчи-нення тих же дій повторно. Це означає, що злочини, які входять до пов-торності, однакові, тотожні за своїми юридичними ознаками.
Отже, можна зробити висновок — закон прямо передбачає такий вид повторності, як повторність тотожних злочинів.
Проаналізуємо далі статті закону, що стосуються повторності. Звернемося зокрема до примітки 1 до ст. 185 КК. Відповідно до її змісту шахрайство, наприклад, вважається повторним, якщо йому передувало вчинення крадіжки, грабежу, розбою, шахрайства, при-власнення, викрадення вогнепальної зброї, бойових припасів і ви-бухових речовин тощо. Отже, виявляється, що шахрайство визнаєть-ся повторним, якщо йому передували, наприклад, грабіж або навіть розбій. У цьому разі йдеться не про повторність однакових, тотож-них, злочинів, а про повторність подібних, близьких між собою низ-кою ознак злочинів. Наприклад, та сама крадіжка і вимагання — злочини не тотожні, але через їх певну подібність вони можуть утво-рити повторність, якщо вчинені в цій послідовності. [ 17. с.35]
Далі, у деяких статтях, які передбачають відповідальність за зло-чинні дії з наркотичними засобами, зазначено, що вони вважаються повторними, якщо їм передувало вчинення будь-якого із злочинів, пов'язаних з незаконним обігом цих речовин (ч. 2 статей 308 і 309 і ін.). І в цих випадках для повторності не вимагається тотожності вчине-них злочинів, достатньо їх подібності, однорідності. Тому таку пов-торність називають повторністю однорідних злочинів.
Отже, зробимо другий висновок: повторність однорідних злочи-нів також прямо встановлена законом. У частині 3 ст. 32 визначаєть-ся, що вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними стат-тями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, перед-бачених в Особливій частині цього Кодексу. Тим самим закріплюється такий вид повторності, як повторність однорідних злочинів.
Кваліфікація повторності злочинів.
У будь-якому випадку ознака повторності повинна ді-стати своє вираження в юридичній оцінці діяння.
Кваліфікація повторності тотожних злочинів. Така повторність має місце там, де злочини, що утворюють її, містять ознаки того ж самого складу злочину (наприклад, вчинені послідовно дві крадіж-ки або два заволодіння транспортними засобами). Обидва злочини, що утворюють таку повторність, охоплює одна стаття КК, в якій встановлена відповідальність за повторне вчинення даного злочину. Тому кваліфікація такої повторності в наших прикладах настає за ч. 2 ст. 185 або, відповідно, за ч. 2 ст. 289. Цієї вимоги суворо до-тримується і судова практика. Так, стосовно справ про вбивство було пояснено, що, коли винний у різний час вчинив два замахи на вбив-ство при кваліфікуючих ознаках і за перше з них особа не була за-суджена, вчинене в цілому повинно кваліфікуватися за ч. 1 ст. 15 та п. 13 ч. 2 ст. 115 та іншим її пунктам, якщо мають місце інші, крім повторності, кваліфікуючі ознаки. У справах про зґвалтування прак-тика правильно вважає, що зґвалтування, вчинене особою, яка рані-ше вчинила такий саме злочин, підлягає кваліфікації за ознакою пов-торності за ч. 2 ст. 152 і додаткової кваліфікації першого злочину за першою частиною даної статті не потрібно. [ 18. с.169]
Така кваліфікація має місце лише у випадках, коли злочини, що входять до повторності, всі є закінченими або всі є замахом на зло-чин чи готуванням до нього. В інших випадках при повторності то-тожних злочинів настають інші правила її кваліфікації. Ці правила зводяться до того, що у разі, коли один із злочинів є закінченим, а інший — замахом (або навпаки), вчинене потребує кваліфікації кож-ного злочину окремо, за відповідною частиною застосовуваної тут однієї і тієї ж статті КК. Так, при вчиненні