Пiдстави до закриття кримiнальної справи, що констатують неможливість подальшого провадження

Дiючим законодавством передбачено ряд пiдстав до закриття кримiнальної справи, застосовуючи якi, правоохороннi органи не мають права вирiшувати питання про те, вчинила особа протиправне дiяння чи нi.

Розглянемо цi пiдстави.

Примирення потерпiлого з обвинуваченим. Кримiнально-процесуальним законодавством передбачено особливий порядок провадження в справах приватного обвинувачення. В цих справах дiзнання i досудове слiдство не проводиться, тому випадки закриття кримiнальних справ у зв'язку з примиренням потерпiлого з обвинуваченим на стадiї досудового слiдства вiдсутнi. Ця пiдстава застосовується виключно судом.

Вiдсутнiсть скарги потерпiлого. Згiдно зi ст.27 КПК України не можуть бути порушенi кримінальні справи, передбаченi ст.125, ч.1ст.1126, ст. 356 щодо дiй, якими заподiяно шкоду правам та iнтересам окремих громадян та ч.1 ст.152 Кримiнального кодексу України без скарги потерпiлого. По данiй категорiї справ досудове слiдство, за винятком ч.1 ст.152 КК, не проводиться. Тому за даною пiдставою кримiнальна справа на стадiї досудового слiдства може бути закрита тiльки вiдносно злочину, передбаченого ч.1 ст.152 КК України.

Пленум Верховного Суду України звернув увагу на те, що приводом до порушення кримiнальної справи за ч.1 ст.152 КК України може бути не тiльки письмова, а й усна заява (скарга) потерпiлої, занесено у вiдповiдностi зi ст.95 КПК до протоколу, пiдписаного заявницею i службовою особою, яка прийняла заяву [69].Якщо така заява (скарга) вiдсутня, кримiнальна справа пiдлягає закриттю за п.7 ч.1 ст.6 КПК України. Винятком є випадки, коли потерпiла через свiй безпорадний стан, залежнiсть вiд обвинуваченого чи з iнших причин не може захистити свої законнi iнтереси. При встановленнi таких обставин, прокурор повинен порушити справу i при вiдсутностi скарги потерпiлої (ч.3 ст.27 КПК).

Наявнiсть вироку, що набрав законної сили або ухвали чи постанови суду про закриття справи. Вирок ухвали та постанови суду, якi набрали законної сили є найважливiшими, кiнцевими актами правосуддя. Скасувати цi судовi рiшення можуть тiльки вищестоящi судовi iнстанцiї в порядку чiтко регламентованому дiючим законодавством.

До скасування у встановленому законом порядку вироку (постанови, ухвали), якi набрали законної сили нiякi судовi та адміністративні органи не мають права проводити слiдчi i судовi дiї по данiй справi.Це правило грунтується на нормi, закрiпленiй в ст.403 КПК України, якою встановлено, що вирок, ухвала, постанова суду, які набрали законної сили, є обов'язковими для всiх державних i громадських пiдприємств, установ i органiзацiй, посадових осiб та громадян i пiдлягають виконанню на всiй територiї України.

Тому п.9 ч.1 ст.6 КПК передбачено, що кримiнальну справу не може бути порушено, а порушена справа пiдлягає закриттю щодо особи, про яку є вирок по тому ж обвинуваченню, що набрав законної сили або ухвали чи постанови суду про закриття справи з тiєї ж пiдстави.

Застосувати дану пiдставу до закриття кримiнальної справи можна, якщо вищевказанi судовi рiшення винесенi вiдносно даної особи i по тому ж обвинуваченнi. Iснуючий порядок розгяду кримiнальних справ i прийняття по них рiшення практично виключають можливiсть порушення справ, по яких є нескасоване судове рішення.

Наявнiсть нескасованої постанови органу дiзнання, слiдства, прокурора про закриття справи i про вiдмову в порушеннi кримінальної справи. Як i попередня пiдстава до закриття кримiнальної справи, пiдстави, вказанi в п.п.10,11 ч.1 ст.6 КПК України органами досудового слiдства вищевказаних областей, в останнi роки не застосовувались. Але наявнiсть даної пiдстави до закриття кримiнальної справи в кримiнально-процесуальному законодавствi є обґрунтованим, тому що не виключенi випадки порушення кримiнальних справ, по яких уже приймались рiшення уповноваженими на те органами.

Пунктом 10 ч.1 ст.6 КПК України передбачено, що кримінальна справа не може бути порушена, а порушена справа пiдлягає закриттю щодо особи, про яку є нескасована постанова органу дiзнання, слiдчого, прокурора про закриття справи по тому ж обвинуваченню крiм випадкiв, коли необхiднiсть порушення справи визнано судом, у провадженнi якого перебуває кримiнальна справа (статтi 276 i 278 КПК).

В п.11 ч.1 ст.6 КПК України закрiплена аналогiчна вимога закону, якщо про вiдмову в порушеннi справи по тому ж факту є не скасована постанова органу дiзнання, слiдчого, прокурора. Нагляд за виконанням законiв органами дiзнання i досудового слiдства дiючим законодавством покладено на вiдповiдних прокурорiв.

У вiдповiдностi з п.2 ч.1 ст.227 КПК прокурор скасовує незаконнi i необгрунтованi постанови слiдчих та осiб, якi проводять дiзнання. Постанову, винесену прокурором, може скасувати вищестоящий прокурор. Вимога закону,якою надається право суду порушувати справу по новому обвинуваченню i щодо нової особи, не слiд розглядати як надання права суду iгнорувати висновки органiв досудового слiдства. Приймаючи рiшення про порушення кримiнальної справи, суд зобов'язаний обгрунтувати прийняте рiшення i зробити висновок про скасування рiшення про закриття справи чи вiдмови в порушеннi кримінальної справи.

Вiдсутнiсть згоди компетентного органу на притягнення особи до кримiнальної вiдповiдальностi. Дiючим законодавством передбачено, що деякi категорiї осiб не можуть бути притягнутi до кримiнальної вiдповiдальностi без згоди на те вiдповiдних органiв. До цiєї категорiї вiднесено кандидатiв у Президенти України, народних депутатiв, кандидатiв у народнi депутати, суддiв i народних засiдателей. Законом може бути встановлено i iншi категорiї осiб.

В кримiнально-процесуальному кодексi України не передбачено спецiальної пiдстави до закриття кримiнальної справи у цих випадках. Як правило, слiдчi при закриттi справи, у зв'язку з вiдсутнiстю згоди компетентного органу, посилаються на норму конкретного Закону, яким передбачено особливий порядок притягнення конкретної особи до кримiнальної вiдповiдальностi та на ст.5 КПК України. Статтею 5 КПК передбачено, що нiхто не може бути