Реабiлiтуючi пiдстави до закриття кримiнальної справи

Реабiлiтуючими підставами до закриття кримiнальної справи слiд вважати підстави, вказані в п.п.1,2,5 ч.1. ст.6, ст.7-3 та в ч.2 ст.213 КПК України, а саме: вiдсутнiсть подiї злочину (п.1 ч.1 ст.6 КПК);вiдсутнiсть у дiяннi складу злочину (п.2 ч.1 ст.6 КПК ); недосягнення особою вiку з якого можлива кримiнальна вiдповiдальнiсть (п.5 ч.1 ст.6, ст.7-3 КПК); недоведенiсть участi обвинуваченого у вчиненнi злочину (ч.2 ст.213 КПК ).

Бiльшiсть авторiв [15,51] дотримуються думки, що справа закривається за вiдсутнiстю подiї злочину у наступних конкретних випадках:

подiя, у зв'язку з якою порушена кримiнальна справа, взагалi не мала мiсця. Наприклад, слiдчим була порушена кримiнальна справа на пiдставi повiдомлення КРУ про виявлену пiд час проведення ревiзiї, недостачу товарно-матеріальних цінностей. В ходi розслiдування встановлено, що ревiзором не були врахованi всi розхiднi документи i помилково зроблене припущення, що товарно-матерiальнi цiнностi викраденi. У зв'язку з тим, що подiя злочину взагалi не мала мiсце, слiдчий закрив кримiнальну справу за ст.6 ч.1 п. КПК [52];

подія мала мiсце, але не є подiєю злочину, тому що була результатом дiї потерпiлої особи. Часто закриваються кримiнальнi справи, пiд час розслiдування яких з'ясовується, що причиною смертi особи є самогубство;

подiя мала мiсце, але не є подiєю злочину, тому що не була результатом дiї людини. Наприклад, встановлення факту пошкодження майна або факту пожежi, якi були наслiдками удару блискавки, тягне за собою закриття кримiнальної справи за п.1 ч.1 ст.6 КПК.;

якщо точно не встановлено, чи мала мiсце подiя злочину. Г.I. Чангулi вказував: "Якщо недоказано, що злочин дiйсно мав мiсце, справа пiдлягає закриттю за вiдсутнiстю подiї злочину."[54].

Друга реабiлiтуюча пiдстава до закриття кримінальної справи передбачена п.2 ч.1 ст.6 КПК - вiдсутнiсть у дiяннi складу злочину. Дана пiдстава застосовується в тих випадках, коли встановлено, що подiя, у зв'язку з якою порушена кримiнальна справа мала мiсце, була результатом дiї конкретної особи, але це дiяння не є злочином у зв'язку з вiдсутнiстю його ознак.

Термiн "склад злочину" означає сукупнiсть встановлених кримiнальним законом ознак, якi характеризують суспiльно-небезпечне дiяння (дiю або бездiяльнiсть) як злочинне.

Ряд авторiв звертають увагу на те, що поняття "склад злочину" включає два нерозривно пов'язаних мiж собою положення: сукупнiсть ознак, встановлених законом, i суспiльну небезпеку [56,57], що дає можливiсть роздiлити пiдстави, якi вiдносяться до юридичних ознак складу злочину i до його суспiльної небезпеки.

В юридичнiй лiтературi всi ознаки злочину дiляться на групи, якi становлять постiйну сукупнiсть чотирьох елементiв: об'єкт; об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона. Вiдсутнiсть одного з елементiв означає вiдсутнiсть складу злочину.

Третя реабiлiтуюча пiдстава до закриття кримінальної справи - недосягнення особою вiку, з якого є можливою кримінальна вiдповiдальнiсть. Як вказувалось вище, досягнення певного вiку є однiєю iз ознак суб'єкта злочину. В кримiнально-процесуальному кодексi УРСР 1927 року недосягнення вiку, з якого є можливою кримінальна вiдповiдальнiсть, розглядалось як рiзновид загальної пiдстави вiдсутностi складу злочину [65]. В КПК України 1960 року, законодавець видiлив дану пiдставу як самостiйну. Пунктом 5 ч.1 ст.6 КПК було передбачено як пiдставу до закриття справи не досягнення особою на момент вчинення суспiльно небезпечного дiяння вiку,по досягненні якого, згiдно з законом, є можливою кримiнальна вiдповiдальнiсть.

Видiлення даної пiдстави в юридичнiй лiтературi обґрунтовується соцiально-психологiчними особливостями неповнолiтнiх осiб [81]. Суттєвi змiни в дiюче кримiнально-процесуальне законодавство України, що стосується даного питання, внесенi законом України "Про внесення змiн i доповнень до Кримiнального i Кримiнально-процесуального кодексiв України та до Положення про комiсiї в справах неповнолiтнiх Української РСР."[82]. Цим законом дiяльнiсть правоохоронних органiв, що стосується закриття кримiнальних справ щодо осiб, якi за своїм вiком не є суб'єктами злочину, роздiлено на дві окремi форми.

Перша форма, передбачена пунктом 5 ч.1 ст.6 КПК, у відповідності з яким,закриттю пiдлягає кримiнальна справа щодо особи, яка не досягла на час вчинення суспiльно небезпечного дiяння одинадцятирiчного вiку.

Друга форма, передбачена ч.5 ст.6 КПК, такого змiсту: "У разi наявностi достатнiх пiдстав вважати, що суспiльно небезпечне дiяння, вчинене особою, яка досягла 11 рокiв,але до виповнення вiку, з якого законом передбачена кримiнальна вiдповiдальнiсть, по факту цього дiяння порушується кримiнальна справа.Така справа вирiшується у порядку,передбаченому статтею 7 iз значком 3 цього Кодексу."

Нововведеною до КПК статтею 7 iз значком 3 передбачено: слiдчий, встановивши в кримiнальнiй справi, що суспiльно небезпечне дiяння, вчинене особою у вiцi вiд одинадцяти рокiв i до виповнення вiку, з якого можлива кримiнальна вiдповiдальнiсть, виносить мотивовану постанову про закриття справи та застосування до неповнолiтнього примусових заходiв виховного характеру. Закрита справа пiдлягає направленню в суд, який застосовує примусовi заходи виховного характеру.

По деяких видах злочинiв, якi не являють великої суспiльної небезпеки кримiнально-процесуальним законодавством передбачено особливий порядок провадження у формi протокольної досудової підготовки матерiалiв. Хоч цi злочини не мають великої суспiльної небезпеки, проте вони все-таки є злочинами i за їх вчинення призначається реальне кримiнальне покарання. Такий особливий порядок провадження було введено, перш за все, з метою розвантаження слiдчих, з тим щоб вони могли зосередити свої зусилля на розслiдуваннi бiльш тяжких злочинiв. В той же час, при вчиненнi суспiльно небезпечного діяння особою, яка не досягла вiку з якого можлива кримінальна вiдповiдальнiсть порушується кримiнальна справа i проводиться досудове слідство. Такi дiяння взагалi не є злочинами, тому доцiльнiсть новел передбачених в новiй редакцiї п.5 ч.1 ст.6 та ст.7-3 КПК викликає