Нереабiлiтуючi пiдстави.

До нереабiлiтуючих пiдстав, за якими закривається кримiнальна справа,слiд вiднести скiнчення строкiв давності (ст.6 ч.1 п.3 КПК ), наявнiсть акту амнiстiї, якщо вiн усуває застосування покарання за вчинене дiяння або акту помилування окремих осiб (ст.6 ч.1 п.4 КПК ),смерть особи, яка вчинила злочин (ст.6ч.1 п.8 КПК), змiна обстановки (ст.7 КПК ), застосування до особи заходiв адмiнiстративного стягнення (ст.7(2)КПК ), передача матерiалiв справи на розгляд товариського суду (ст.8 КПК ), застосування до неповнолiтнього примусових заходiв виховного характеру (ст.9 КПК ), передача особи на поруки громадськiй органiзацiї або трудовому колективу (ст.10 КПК ), добровiльна заява особи, яка отримала злочинне завдання iноземної держави, iноземної органiзацiї або їх представників про свiй зв'язок з ними (ч.2 ст.56 КК ), вiдносно особи мало, мiсце вимагання хабара або добровiльна заява особи про дачу хабара (ч.3 ст.170 КК ), добровiльна здача особою вогнестрiльної зброї, бойових припасiв або вибухових речовин (ч.2 ст.222 КК ) [34].

Розглянемо кожну iз перерахованих пiдстав.

Скiнчення строкiв давностi.

Статтею 49 Кримiнального кодексу України передбаченi строки давностi притягнення особи до кримiнальної вiдповiдальностi. Пiд давнiстю розумiється закiнчення з моменту вчинення злочину,встановленого в законi строку, пiсля чого виключається кримінальна вiдповiдальнiсть i застосування покарання.

Закриття справи за даною пiдставою передбачено законодавцем, оскiльки слушне припущення, що сплив значного часу з моменту вчинення злочину послаблює виховне i запобiжне значення покарання i робить застосування його недоцiльним.

Ряд авторiв пов'язують застосування давностi з втратою діянням суспiльної небезпеки [101]. Ми вважаємо, що суспiльна небезпека дiяння може зникнути тiльки у зв'язку iз змiною обстановки.Якщо нормами кримiнального права передбачена вiдповiдальнiсть за певне дiяння, i за промiжок часу, який минув з моменту вчинення такого дiяння, не змiнилась обстановка, то воно є суспiльно-небезпечним. У зв'язку з цим, недоцiльнiсть застосування давностi притягнення до кримінальної вiдповiдальностi, необхiдно пов'язувати, перш за все з iстотним зменшенням ступеня або й повною втратою суспiльної небезпечностi винуватої особи. Кримiнальний i кримiнально-процесуальний закони мiстять ряд умов застосування iнституту давностi притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi, а саме:

Закiнчення зазначених в законi строкiв. Тривалiсть строкiв давностi притягнення до вiдповiдальностi залежить вiд двох факторiв: вiд тяжкостi покарання, яке може бути призначене судом за вчинення даного злочину; вiд часу, який минув з моменту вчинення злочину.

Строки давностi притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi передбаченi ч.1 статтi 49 Кримiнального кодексу України, а саме:

два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Початком перебiгу строку давностi є день вчинення злочину, тобто день, протягом якого (до 24 годин включно) винуватий вчинив дiю або бездiяльнiсть, що входять в об'єктивну сторону складу злочину. При вчиненнi замаху строк давностi починає спливати з моменту припинення злочинної дiяльностi. Строк давностi стосовно триваючих злочинiв обчислюється з часу їх припинення добровiльно або всупереч волi винуватого, а стосовно продовжуваних злочинiв - з моменту вчинення останньої злочинної дiї. Строк давностi у спiвучасникiв вираховується так само, як i у виконавцiв злочину.

При обчисленнi строкiв давностi притягнення до кримінальної вiдповiдальностi необхiдно враховувати максимальний розмiр покарання, передбаченого санкцiєю вiдповiдної статтi Особливої частини Кримiнального Кодексу, а якщо санкцiя альтернативна слiд враховувати найбiльш тяжкий вид покарання.

В лiтературi висловлювалась точка зору, що правила про закiнчення строкiв давностi розповсюджуються на перiод з моменту вчинення злочину до винесення вироку [12].Така позицiя є помилковою i суперечить змiсту статтi 49 КК України.

Судова колегiя Верховного Суду України звертає увагу на те, що за змiстом статтi 49 КК України строки давностi притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi охоплюють перiод з моменту закінчення злочину до винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченого, а у справах, що порушуються не iнакше, як за скаргою потерпiлого, - постанови про вiддання до суду. [104].

Таке тлумачення закiнчення строку давностi зустрiчається i в бiльшостi теоретичних робiт [2,105,106].

Невчинення, протягом строкiв зазначених в законi, нового злочину певної тяжкостi. Суть цiєї умови полягає в тому, що законодавець виключає неперервнiсть перебiгу строкiв давностi у випадку продовження злочинної дiяльностi. Чинним законодавством України передбачено, що перебiг давностi переривається, якщо до скiнчення зазначених у законi строкiв, особа вчинила новий злочин за який, згiдно з законом, може бути призначено позбавлення волi на строк бiльше двох рокiв. З цього моменту одночасно починається паралельний перебiг двох самостiйних строкiв давностi, якi не можуть нi складатися, нi поглинатися [107].

Не зрозумiло, чому законодавець пов'язує перерив перебiгу давностi тiльки з вчиненням злочину, за який передбачено позбавлення волi на строк, що перевищує два роки. Слушною є пропозицiя Лобанової Л.В., яку ми пiдтримуємо, про те, що перерву перебiгу строку давностi необхiдно пов'язувати з вчиненням будь-якого злочину [101].Змiни до КПК України,що стосуються даного питання, на нашу думку, стимулювали б особу не вчиняти нових злочинiв та пiдвищували б превенцiйне значення iнституту давностi притягнення до кримінальної вiдповiдальностi.

Неухилення особи, яка вчинила злочин, вiд слiдства i суду. Частиною 2 ст.49 КК України передбачено, що перебiг давностi зупиняється, коли особа, яка вчинила злочин, ухиляється вiд слідства або суду. В цих випадках перебiг давностi вiдновлюється з моменту затримання особи або