падку, не приймаються до уваги.Як же вирiшується питання про

вiдповiдальнiсть осiб, що вчиняють злочини? За перiод з 1992 по 1993

рiк в Українi виявлено 205960 таких осiб. Iз них лише 120220 осiб

засуджено, що становить 58,1% вiд загального числа виявлених.Або

близько 29 % вiд числа осiб, якi вчиняли зареєстрованi злочини.

У зв'язку з цим Харченко О. зазначає,що iстотна розбiжнiсть мiж

рiвнями злочинностi i судимостi значною мiрою може бути пояснена ши-

рокою практикою закриття справ за нереабiлiтуючими пiдставами.Незво-

ротнiсть кримiнальної вiдповiдальностi за вчиненi злочини забезпе-

чується неповною мiрою [165].Значна кiлькiсть кримiнальних справ

закритих за нереабiлiтюючими пiдставами, на наш погляд, пояснюється

рядом причин:

-зниження професiйного рiвня працiвникiв органiв дiзнання i

слiдства. Як вiрно вiдзначається рядом авторiв, стан попереднього

слiдства на сьогоднiшнiй день не забезпечує повною мiрою виконання

116

завдань, якi стоять перед ними [166].Так, в УМВС України в

Хмельницькiй областi в 1996 роцi працювало 210 слiдчих, iз них

бiльше 5 рокiв на посадi працювало тiльки 43 особи, що становить

20,5 % вiд загальної кiлькостi. Бiльше 20 рокiв на посадi не працює

жоден слiдчий. В Тернопiльськiй областi в 1996 роцi працювало 162

слiдчих, бiльше 5 рокiв 42 особи, що становить 25 %. В Житомирськiй

областi в 1996 роцi працювало 262 слiдчих, з них 79 iз стажем

слiдчої роботи бiльше 5 рокiв, що становить 30,1 % (Див.додаток В.).

Статистичнi данi свiдчать про те, що майже у всiх областях України

цей показник суттєво не вiдрiзняється [100].

Загальновiдомо, що, як правило, професiоналом слiдчий стає пiсля

5-7 рокiв в посадi.Аналогiчна ситуацiя має мiсце i в органах дiзнан-

ня, на якi покладено завдання розкриття злочинiв.

Наслiдком зниження професiйного рiвня вищевказаної категорiї

осiб, на наш погляд, є низькi показники дiяльностi правоохоронних

органiв, що зумовлює прагнення окремих спiвробiтникiв штучно покра-

щити результати роботи.Особливо це стосується спiвробiтникiв опера-

тивних пiдроздiлiв МВС, на яких покладається завдання вести боротьбу

зi злочиннiстю в сферi економiки;

-низький рiвень правової освiти населення та досить високi цiни

за послуги, якi надають адвокати.

В 439 випадках пред'явлення обвинувачення особам, вiдносно яких

в подальшому справи закривалися за нереабiлiтуючими пiдставами, ли-

ше 75 осiб користувалися послугами захисника, що становить 17

вiдсоткiв вiд загальної кiлькостi осiб.Всi iншi обвинуваченi вiд

участi у справi захисника вiдмовилися;

-зловживання в окремих випадках службовим становищем осiб, якi

117

ведуть процес.До таких зловживань слiд вiднести випадки хабарництва,

задоволення прохань знайомих або родичiв, непроцесуальнi стосунки

мiж адвокатами та слiдчими.Проведеним анонiмним тестуванням серед

працiвникiв правоохоронних органiв встановлено, що 20 % респон-

дентiв вказують на незаконну домовленнiсть мiж адвокатами i слiдчи-

ми, як одну iз причин росту закритих кримiнальних справ(Див.додаток

Б.);

-вiдсутнiсть належного контролю з боку вiдповiдних управлiнь МВС

та з боку прокуратури;

-не досить чiтке вирiшення даного питання в дiючому КПК України.

Ситуацiя, яка склалася з застосуванням нереабiлiтуючих пiдстав

до закриття кримiнальної справи приводить до того, що часто особи,

якi не вчинили злочини фактично визнаються злочинцями, а особи, ви-

нуватi у вчиненнi злочину, ухиляються вiд справедливого кримiнально-

го покарання.

В статтi 168 проекту кримiнально-процесуального кодексу пiдго-

товленого робочою групою кабiнету мiнiстрiв України передбачено ряд

нереабiлiтуючих пiдстав до закриття кримiнальної справи, а саме:

-скiнчення строку давностi притягнення до кримiнальної

вiдповiдальностi;

-помилування;

-внаслiдок акту амнiстiї, якщо вiн усуває застосування покарання

за вчинений злочин;

-смерть особи, що вчинила злочин [167].

Авторами модельного кримiнально-процесуального кодексу для дер-

жав учасниць СНД крiм вищевказаних пiдстав передбачено такi не-

реабiлiтуючi пiдстави: як дiєве каяття, змiна обстановки, заглажуван-

118

ня шкоди обвинуваченим, недоцiльнiсть кримiнального переслiдування у

зв'язку з малозначимiстю шкоди [3].

Зовсiм iнший порядок вирiшення питання про звiльнення особи вiд

кримiнальної вiдповiдальностi передбачено у проектi кримiнального

кодексу України, розробленому авторським колективом пiд керiвництвом

професора Смiтiєнко В.М. Частиною 2 статтi 79 даного проекту перед-

бачено, що визнання особи винуватою у вчиненнi караного дiяння, а

також звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi та покарання

здiйснюється судом.Бiльше того, статтею 83 передбачено, що суд може

звiльнити особу, яка вчинила проступок або злочин вiд кримiнальної

вiдповiдальностi, якщо вона з'явилась з повинною, розкаялась та

вiдшкодувала шкоду [168]. Такий порядок звiльнення вiд кримiнальної

вiдповiдальностi, на наш погляд, вiдповiдає вимогам статтi 64 та 124

Конституцiї України.

Враховуючи вищесказане, а також те, що Конституцiя України

встановлює єдиний порядок визнання особи винуватою у вчиненнi злочи-

ну (стаття 64) i надає право здiйснювати правосуддя в Українi вик-

лючно судам (стаття 124), ми вважаємо, що до iснюючого i майбутньо-

го КПК України слiд внести суттєвi змiни. На нашу думку, звiльнити

особу вiд кримiнальної вiдповiдальностi може тiльки суд.У зв'язку з

цим,вважаємо доцiльним запропонувати проект норми, наявнiсть якої в

кримiнально-процесуальному кодексi України дозволило б вiрно,у

вiдповiдностi до нової Конституцiї, вирiшити проблему звiльнення

особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi, не завдаючи шкоди боротьбi

зi злочиннiстю в Українi.

119

" Пiдстави для постановлення обвинувального вироку

без призначення покарання.

Обвинувальний вирок постановляється без призначення покарання,

якщо встановлено,що:

1) закiнчились строки давностi притягнення особи до кримiнальної

вiдповідальностi, за винятком випадку, коли за вчинення цього злочи-

ну до винуватого за законом може бути застосовано смертну кару;

2) акт амнiстiї або помилування усуває застосування покарання за

вчинене особою дiяння;

3) на момент постановлення вироку внаслiдок змiни обстановки вчи-

нене особою дiяння втратило характер суспiльно-небезпечного або ця

особа перестала бути суспiльно-небезпечною;

4) особа, яка вчинила злочин, померла;

5) є в наявностi, передбаченi Кримiнальним Кодексом, пiдстави для

звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi."

2.3.Пiдстави до закриття кримiнальної справи, що констатують не-

можливiсть подальшого провадження.

Як зазначалось в роздiлi I, дiючим законодавством передбачено ряд

пiдстав до закриття кримiнальної справи, застосовуючи якi, правоохо-

роннi органи не мають права вирiшувати питання про те, вчинила осо-

ба протиправне дiяння чи нi.

Розглянемо цi пiдстави.

120

2.3.1.Примирення потерпiлого з обвинуваченим.

Кримiнально-процесуальним законодавством передбачено особливий

порядок провадження в справах приватного обвинувачення. В цих спра-

вах дiзнання i попереднє слiдство не проводиться, тому випадки зак-

риття кримiнальних справ у зв'язку з примиренням потерпiлого з обви-

нуваченим на стадiї досудового слiдства вiдсутнi. Ця пiдстава зас-

тосовується виключно