повнолiтнiх, перерахованi в статтi 11 Кримiнального кодексу України,

а саме:

-зобов'язання публiчно або в iншiй формi попросити вибачення у

потерпiлого;

-застереження;

-передача неповнолiтнього пiд нагляд батькам або особам, якi їх

замiнюють, чи пiд нагляд педагогiчному або трудовому колективу за

його згодою, а також окремим громадянам на їх прохання;

-покладання на неповнолiтнього, який досяг п'ятнадцятирiчного

вiку i має майно або заробiток, обов'язку вiдшкодувати заподiянi

збитки;

-направлення неповнолiтнього до спецiальної навчально-виховної

установи для дiтей i пiдлiткiв до його виправлення, але на строк, що

не перевищує трьох рокiв.

Закрити кримiнальну справу щодо неповнолiтнього за ст.9 КПК мож-

на тiльки за наступних умов:

-вчинене неповнолiтнiм дiяння,що мiстить ознаки злочину повинно

103

не являти великої суспiльної небезпеки;

-виправлення i перевиховання неповнолiтньої особи можливе без

застосування кримiнального покарання.

Для вирiшення питання, про можливiсть застосування даної пiдста-

ви до закриття справи, слiдчий повинен встановити ступiнь сус-

пiльної небезпечностi вчиненого злочину,мотиви i ступiнь участi не-

повнолiтнього у його вчиненнi, особистi якостi неповнолiтнього, йо-

го поведiнку тощо.Тому слiд провести ретельне розслiдування, на

пiдставi матерiалiв якого можливо зробити висновок про застосування

ст.9 КПК України.

До прийняття рiшення про закриття справи слiдчий зобов'язаний

пред'явити неповнолiтньому обвинувачення.Пред'явлення обвинувачення

i допит неповнолiтнього проводиться за правилами, передбаченими

статтями 140-143 КПК України, в присутностi захисника.

Частиною 2 статтi 438 КПК передбачено, що в разi, коли неповно-

лiтнiй не досяг шiстнадцяти рокiв, або якщо неповнолiтнього визнано

розумово вiдсталим, при пред'явленнi йому обвинувачення та його до-

питi за розсудом слiдчого чи прокурора,або за клопотанням захисника

можуть бути присутнi педагог або лiкар, батьки чи iншi законнi пред-

ставники неповнолiтнього.

Пiсля винесення постанови про закриття кримiнальної справи не-

повнолiтньому, з участю захисника пред'являються для ознайомлення

матерiали справи.Ознайомлення з матерiалами справи проводиться за

правилами, передбаченими статтями 218-222, а також статтi 440 КПК

України.

Статистичнi данi УМВС свiдчать про те, що з прийняттям Закону

України вiд 23.12.1993 року, яким внесено змiни до ст.9 КПК України,

104

кiлькiсть справ, що закриваються за даною пiдставою суттєво зменши-

лась.Так, слiдчими УМВС в Тернопiльськiй областi за ст.9 КПК в 1993

роцi закрито 54 справи, в 1994 роцi - 37 справ, в 1995 роцi - 8

справ i в 1996 роцi - лише 3 справи (Див.додаток З.) Така си-

туацiя,на нашу думку, пояснюється тим, що матерiали закритих

кримiнальних справ, щодо неповнолiтнiх, розглядаються професiо-

нальними суддями, якi вимагають проведення якiсного попереднього

розслiдування.Матерiали кримiнальних справ, якi закритi безпiдстав-

но або розслiдування, по яким проводилось не якiсно,повертаються су-

дами для проведення розслiдування в порядку,передбаченому чинним за-

конодавством.

2.2.9. Пiдстави передбаченi деякими нормами Особливої частини

Кримiнального кодексу України.

Кримiнальним законодавством передбачено ряд пiдстав звiльнення

вiд кримiнальної вiдповiдальностi.Цi пiдстави отримали в теорiї

кримiнального права назву "спецiальнi".Слiд констатувати, що в

кримiнально-процесуальнiй лiтературi,це питання залишене без уваги.В

роботах юристiв-процесуалiстiв, в пiдручниках по кримiнальному про-

цесу взагалi не розглядається порядок закриття справ за цими пiдста-

вами.

Розглянемо цi пiдстави.

Статтею 56 Кримiнального кодексу України передбачена

вiдповiдальнiсть за державну зраду, тобто дiяння, умисно вчинене

громадянином України на шкоду суверенiтету, територiальної недотор-

каностi, обороноздатностi або державнiй безпецi України:перехiд на

105

бiк ворога у воєнний час або в бойовiй обстановцi, шпигунство, по-

дання iноземнiй державi, iноземнiй органiзацiї або їх представникам

допомоги у проведеннi пiдривної дiяльностi проти України.

В частинi 2 цiєї статтi, вказанi пiдстави звiльнення вiд

кримiнальної вiдповiдальностi особи, яка отримала злочинне завдання

iноземної держави, iноземної органiзацiї або їх представникiв.Для

закриття кримiнальної справи за даною пiдставою необхiдна наявнiсть

двох умов:

-щоб така особа не вчинила нiяких дiй щодо здiйснення злочинного

завдання;

-щоб ця особа добровiльно заявила органам влади про свiй злочин-

ний зв'язок з iноземною органiзацiєю або їх представниками.

Передача особисто, або через посередника службовiй особi ма-

терiальних цiнностей, або надання їй майнових вигод чи послуг майно-

вого характеру за виконання або невиконання нею в iнтересах хабаро-

давця будь-якої дiї, яку ця службова особа повинна була, або могла

вчинити з використанням свого службового становища є кримiнально

карною. Вiдповiдальнiсть за дачу хабара, передбачена статтею 170 КК

України. Частиною 3 статтi 170 КК передбачено, що особа, яка дала

хабар, звiльняється вiд кримiнальної вiдповiдальностi, якщо вiднос-

но неї мало мiсце вимагательство хабара або ця особа, пiсля дачi ха-

бара, добровiльно заявила про те, що сталося.

Законом, передбачено двi пiдстави до звiльнення хабародавця вiд

кримiнальної вiдповiдальностi:

-якщо вiдносно особи, яка дала хабар, мало мiсце вимагательство

хабара;

106

-хабародавець пiсля дачi хабара добровiльно заявив про вчинене.

Вимагательство хабара означає вимогу його службовою особою пiд

загрозою вчинення таких дiй по службi, що можуть завдати шкоди за-

конним iнтересам хабародавця або навмисне поставлення останнього в

умови,за яких вiн вимушений дати хабара для вiдвернення шкiдливих

наслiдкiв його правоохоронним iнтересам.

Добровiльна заява про дачу хабара передбачає звернення з такою

заявою в мiлiцiю, прокуратуру, суд або в iнший державний орган, яка

зроблена хабародавцем незалежно вiд мотивiв, але не в зв'язку з тим,

що про вчинений злочин вже стало вiдомо органам влади. Так, Пленум

Верховного Суду України дав роз'яснення, що зроблена хабародавцем

заява, в зв'язку з викликом його в орган розслiдування по цьому пи-

танню, не може визнаватись добровiльною [61].Разом з тим, для виз-

нання заяви хабародавця добровiльною i звiльнення його на цiй

пiдставi вiд кримiнальної вiдповiдальностi не має значення була

зроблена ця заява до порушення кримiнальної справи про хабарництво

чи пiсля цього. Так, вiдносно К. була порушена кримiнальна справа за

ст.168 ч.3 КК України.Хабародавець С. дiзналась про порушення

кримiнальної справи вiд свого знайомого,пiсля чого звернулася в про-

куратуру з добровiльною заявою, в якiй повiдомила про дачу хабара К.

Вiдносно С. обгрунтовано було закрито кримiнальне переслiдування за

ч.3 ст.170 КК України [153].

Слiд розрiзняти випадки, коли особа пiсля дачi хабара доб-

ровiльно звернулася iз заявою про вчинене i, коли особа заявляє про

надходження пропозицiї дачi хабара. У випадку звернення особи в пра-

воохороннi органи із заявою про пропозицiю дачi хабара i виконання

дiй пiд контролем правоохоронних органiв з метою викриття хабарника,

107

в дiяннях