Конституція України у статті 36 проголошує, що „громадяни України мають право на свободу обєднання у політичні партії і громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних,соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорона здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей”. Закон України „Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992р. визначає, що права громадян на свободу об’єднання є невід’ємним правом людини, закріпленим Загальною декларацією прав людини, і гарантується Конституцією та законодавством України. Держава сприяє розвитку політичної та громадської активності, творчої ініціативи громадян і створює рівні умови для діяльності їх об’єднань. Об’єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка) визнається політичною партією або громадською організацією. Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Тепер в Україні діє понад 100 політичних партій. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України. Обме-ження щодо членства у політичних партіях встановлюється виключно Конституцією і законами України. Громадяни мають також право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадянськими організаціями, що об’єднують громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Усі профспілки маюті рівні права. Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян чи обмежений у правах за належність до політичних партій або громадських організацій. Забороняється створення і діяльність політичних партій, керівні органи чи структурні осередки яких перебувають за межами України, а також будь-яких структурних осередків політичних партій в органах виконавчої та судової влади, у Збройних Силах, Національній Гвардії та Прикордонних військах, на державних підприємствах, в установах та організаціях, державних навчальних закладах.

Серед закріплених Конституцією України юридичних гарантій прав і свобод людини і громадянина спеціально передбачено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб Так, згідно ст.55 Конституції України кожен також має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Правовий статус громадян України

Серед закріплених Конституцією України прав людини значне місце посідає група соціальних, економічних і культурних або узагальнено соціально-економічних прав громадян, до якої належать, зокрема такі права, як право на працю, право на страйк, право на відпочинок, право на освіту, право на забезпечення за соціальним страхуванням, право на житло, право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування, право на безпечне для життя і здоров’я довкілля і ряд інших. Ці права є основою економічної самостійності людини, а також визначають загальні умови її соціального життя.

Праця є однією з основних форм життєдіяльності людини, яка полягає в її цілеспрямованому впливі на зовнішній світ.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Конституційними гарантіями права на працю виступають положення про те, що держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Під особливим захистом держави перебуває право на своєчасне одержання винагороди за працю. На конституційному рівні гарантується захист громадян від незаконного звільнення. Ст. 44 Конституції України встановлює також, що ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Важливою гарантією вільної реалізації права на працю виступає заборона примусової праці, тобто такої праці, здійснення якої вимагається від фізичної особи під загрозою будь-якого покарання і для якої особа не запропонувала свої послуги добровільно. Водночас не вважається примусовою працею військова чи альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншими рішеннями суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Конституція України захищає не лише право на працю, а й на відпочинок. Так, стаття 45 проголошує, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Законом встановлено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень, а щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менше як 24 календарні дні