Скасовуючи незаконне рішення, прокурор виносить постанову, в якій викладаються мотиви скасування і за необхідності — вказівки слідчому чи органу дізнання, що і як слід зробити для виправлення допущеної помилки. Якщо, наприклад, прокурор вважає, що слідчий необґрунтовано відмовив обвинуваченому в клопотанні про відвід експерта, що раніше проводив експертизу, він скасовує постанову слідчого і рекомендує залучити як експерта для проведення експертизи іншу особу, незацікавлену у справі. Скасування незаконної постанови — засіб у вищому ступені радикальний; в деяких випадках застосування його може докорінно змінити весь хід процесу, наприклад, якщо орган розслідування закрив справу. Але для цього воно й надане прокурору — керівнику процесуальної діяльності органів дізнання і досудового слідства. Такі повноваження повністю відповідають вирішальній ролі прокурора в стадії розслідування. Але цій ролі зовсім не відповідає рекомендація про можливість для прокурора, що виявив незаконну постанову, обмежитись вказівкою «у формі рекомендації» особі, що винесла постанову, скасувати її. Прокурор може скасувати будь-яку постанову слідчого чи органу дізнання, якщо визнає її незаконною і необґрунтованою. Ніяких винятків тут закон не передбачає.

Здійснюючи нагляд за розслідуванням, прокурор має право відсторонити слідчого чи особу, що проводить дізнання, від подальшого ведення слідства чи дізнання, якщо ними допущено порушення закону при розслідуванні справи. Залежно від характеру порушення до цих осіб після відсторонення їх від розслідування можуть бути застосовані різні заходи і стягнення аж до кримінального покарання. Навіть якщо покарання і не настане, «сам факт відсторонення від ведення слідства являє собою специфічну кримінально-процесуальну санкцію каральної дії».

Підставами для усунення слідчого (особи, що проводить дізнання) можуть бути заяви обвинуваченого, його захисника, потерпілого та інших учасників процесу, а також безпосереднє виявлення порушення прокурором. Причини порушення закону інколи криються в недостатній загальній і професійній підготовці слідчого, рідше — в навмисному відступі від закону, продиктованому неправильно зрозумілими завданнями розслідування. Але найчастіше всього в скаргах прокурору заявники посилаються на особисту зацікавленість слідчого в справі, тобто на обставини, які слугують підставою до його відводу.

Вказані обставини, оскільки вони відомі слідчому, повинні бути причиною самовідводу. Свою заяву з викладом мотивів, за якими він вважає необхідним усунутись від участі в розслідуванні даної справи, слідчий направляє для вирішення прокурору.

Якщо відводу слідчого вимагають учасники процесу чи інші особи, то їх заяви разом із своїми поясненнями слідчий зобов'язаний упродовж доби направити прокурору, не зупиняючи провадження по справі. Клопотання про відвід слідчого заявники можуть направити і безпосередньо наглядаючому прокуророві. Розглянувши упродовж трьох діб заяву про відвід, прокурор викладає своє рішення в мотивованій постанові, яка разом із заявою приєднується до справи, і в копії повідомляється заявникові. Як і будь-яке рішення прокурора, ця постанова може бути оскаржена вищестоящому прокурору. Якщо прокурор визнає відвід, заявлений слідчому чи особі, що проводить дізнання, підставним, він може вжити одну із таких дій:

а) вилучити справу у відведеного слідчого і передати її іншому слідчому;

б) вилучити справу у відведеного слідчого і прийняти її до свого провадження;

в) вилучити справу від органу дізнання і передати її слідчому;

г) вилучити справу від органу дізнання і прийняти до свого провадження;

д) залишити справу в органі дізнання, рекомендуючи начальнику цього органу доручити розслідування іншому працівникові замість відведеного. В останньому випадку прокурор не має права вказувати конкретну особу, яка повинна вести дізнання, оскільки це питання не процесуальне і підлягає адміністративній владі начальника відповідного органу дізнання.

З метою забезпечення найбільш повного і об'єктивного розслідування прокурор має право вилучити будь-яку справу із органу дізнання і передати її слідчому, а також передати справу від одного слідчого іншому. Це повноваження служить прокурору, перш за все, для усунення порушень правил про підслідність кримінальних справ. Закон передбачає два види підслідності: предметну (по роду справ) і територіальну (місцеву).

3. Повноваження прокурора у суді

Учасники криміналь-ного судочинства користуються свободою використання і роз-порядження наданими їм процесуальними правами. Іншими вловами, на органи правосуддя не треба покладати обвинувальні за своїм змістом і характером повноваження, а на прокурора — функцію досудового слідства.

Виходячи з особливого значення закріпленого в Конституції України принципу презумпції невинуватості особи, неприпус-тимо покладати на обвинуваченого (підсудного) доведення не-винуватості.

Статтею 129 Конституції до основних засад судочинства відне-сено підтримання в суді державного обвинувачення, що відпо-відно до ст.121 покладається на прокуратуру.

Таким чином, суди звільнено від протиприродної функції підтримання обвинувачення і доведення вини особи. Тому при відданні особи до суду слід у всіх справах, що надійшли до суду з обвинувальним висновком, визнавати обов'язковою участь у судовому засіданні державного обвинувача — прокурора.

В.Бойко вказує, що у Конституції вперше закріплено основні засади судочин-ства: законність, рівність всіх учасників судового процесу пе-ред законом і судом, забезпечення доведеності вини, зма-гальність сторін та свобода у поданні доказів і доведенні перед судом їх переконливості, підтримання державного обвинува-чення в суді прокурором, забезпечення обвинуваченому права на захист, гласність судового процесу та його повне фіксуван-ня технічними засобами, право на апеляційне та касаційне ос-карження рішення суду, обов'язковість рішень суду Бойко В. Нова Конституція і судова влада. „Право України”. №1, 1997. – С.16-18..

З прийняттям Конституції України у розвитку органів проку-ратури розпочався новий етап. Виходячи з ситуації, що склала-ся в державі, вже визначені пріоритетні напрями діяльності прокурорської системи України.

Участь прокурорів у судах набуває якісно нового характеру. Нині їх конституційним обов'язком є підтримання державного обвинувачення. Публічні виступи прокурорів у судах