Дізнання за своєю природною функцією — адміністративна похідна від основної функції відповідних адміністративних органів і реалізується ним у специфічній, кримінально-процесуальній формі.

Якщо будуть ліквідовані повністю відмінності в процесуальних формах дізнання і досудового слідства, то які залишаться підстави зберігати в майбутньому дізнання як один з видів повного розслідування кримінальних справ? Адже тоді розслідування, що проводиться органами дізнання, нічим, по суті, не буде відрізнятися від звичайного досудового слідства. Можна заперечити, що саме в цьому і проявляється головна відмінність: в одному випадку розслідування веде орган дізнання, а в іншому — слідчий. Теоретично ця теза бездоганна, але як уже зазначалось, діяльність органів дізнання ні за яких обставин не може розглядатись як досудове слідство. Але, на жаль, в даному випадку теорія не відповідає дійсності.

Як тільки будуть усунуті обмеження для процесуального режиму дізнання, один факт ведення розслідування органом дізнання сам по собі не зможе практично вплинути на вирішення справи. А якщо так, то треба визнати, що дізнання, прирівняне за правовим режимом до досудового слідства, є фактично досудове слідство.

Щоб звільнитись від цього обов'язкового протиріччя між формою і змістом дізнавальницької діяльності, необхідно, очевидно, повністю відмовитись від такого дізнання, яке являє собою розслідування злочинів. Ця функція є, по суті, не дізнання, а досудове слідство і виконувати його повинні спеціальні структури дізнання чи слідчі.

Звільнення діючих дізнавачів, які входять до різних оперативних підрозділів міліції, від розслідування в повному обсязі деяких категорій кримінальних справ буде сприяти покращанню якості розслідування цих справ, оскільки воно усуне поєднання в одних руках оперативно-розшукової і процесуальної діяльності, включаючи притягнення як обвинуваченого, складання обвинувального висновку чи закриття справи.

Якщо розглянута форма дізнання буде ліквідована, то це, звичайно, повинно буде потягнути за собою необхідність провадження досудового слідства по тих справах, де раніше проводилось дізнання, чи його проведення спеціальним підрозділом дізнавачів без обмеження права учасників процесу.

Діяльність прокурора, що наглядає за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства, підпорядкована суворому правовому регулюванню і здійснюється в певних процесуальних формах. Під формами нагляду за розслідуванням маються на увазі вказані в законі засоби (повноваження плюс порядок їх реалізації), які надані прокурору з метою забезпечити неухильне дотримання органами дізнання і досудового слідства встановлених правил розслідування злочинів і досягнення завдань кримінального судочинства.

Правова норма, яка передбачає не тільки саме повноваження, але й оптимальний варіант поведінки у правомочного суб'єкта, необхідний для досягнення науково обґрунтованої мети, на практиці видається, як правило, соціально ефективною. Нема потреби проводити спеціальне дослідження, щоб переконатися в тому, що така, наприклад, форма прокурорського нагляду, як дача вказівок органам досудового слідства, значною мірою втратила б свою ефективність, якби законодавець не передбачив письмової форми викладу прокурором своїх вказівок і умов, за яких слідчий має право відмовитись від їх виконання. І все ж кваліфікуючою ознакою для кожної форми прокурорського нагляду, що дозволяє відмежувати його від інших наглядових форм, є саме повноваження, тобто забезпечення законом можливості відповідної поведінки прокурора, тоді як усі інші передбачені правовою нормою компоненти відіграють в основному роль стимулятора ефективності повноваження.

Використання наданих прокуророві засобів становить не тільки його право, але одночасно і його обов'язок у всіх випадках, коли виникає необхідність перевірити хід і спрямування слідства, а також коли він виявить порушення органом дізнання чи слідчим норм кримінального чи кримінально-процесуального права. Таким чином, форми нагляду за розслідуванням характеризують процесуальне становище прокурора і максимально точно виражають суть його діяльності в стадії дізнання і досудового слідства. Лише дослідивши конкретний зміст цих форм, можна скласти правильне уявлення про дійову роль прокурора в цій стадії кримінального процесу і про його взаємовідношення з органами розслідування.

Форми нагляду за дізнанням і досудовим слідством встанов-лені Законом України «Про прокуратуру». Для зручності викладу і вивчення ці форми можуть бути класифіковані, виходячи з тієї безпосередньої найближчої мети, заради якої встановлена та чи інша з них.

Можна рекомендувати таку класифікацію форм прокурорського нагляду за додержанням законності в діяльності органів дізнання і слідства: 1) форми попередження і виявлення порушень закону; 2) форми усунення порушень закону. Однак перш ніж перейти до розгляду окремих форм нагляду, необхідно зазначити, що ця класифікація значною мірою умовна, оскільки в практиці роботи органів прокуратури і в процесуальній теорії часто неможливо розмежувати дії прокурора щодо виявлення порушень закону і щодо їх усунення. Наприклад, в такій формі нагляду як прийом і розгляд скарг на дії органів розслідування можуть поєднуватись виявлення порушень і їх усунення, що, як правило, оформляється одним процесуальним документом — постановою прокурора. Те ж саме відноситься і до вказівок прокурора органам розслідування: в одних випадках вони спрямовані на попередження порушень, в інших — на їх усунення. Тому рекомендована класифікація служить головним чином для зручності викладу.

До форм попередження і виявлення порушень закону відносяться: 1) ознайомлення прокурора з кримінальними справами; 2) участь його у провадженні дізнання і слідства; 3) прийом і розгляд скарг на дії органів дізнання і слідства.

Практика виробила декілька способів ознайомлення з матеріалами розслідування. Основний з них — витребування прокурором для перевірки кримінальних справ, документів, матеріалів та інших даних про вчинені злочини, хід розслідування і розшук злочинців. Таку вимогу прокурор може пред'явити