1У літературі можна зустріти згадування про рішення основ-ні і допоміжні, початкові, підсумкові тощо. Див. про це: Корн-єєва Л.М., Генріхов Г.М. Особливості оцінки доказів на різних етапах попереднього слідства. «Радянська держава і право», 1966, № 8, с.74-75; Колбая Г.К Ефективність прокурорського нагляду за додержанням законів. «Радянська держава і право», 1970, № 8, с. 18; Лупинська Л.А. Законність і обгрунтованість рішень у кримінальному судочинстві, с. 36-38.

287

Процесові формування внутрішнього переконання слідчого не повинні перешкоджати ніякі внутрішні фактори, що лежать за межами встановленої ним сукупності доказів. Воно повинне скластись у нього вільно, без всякого стороннього впливу. Са-мостійність в оцінці доказів — ядро всієї процесуальної само-стійності слідчого, важливіший показник його ділових і полі-тичних якостей.

Якщо вказівки прокурора за перерахованими вище вузлови-ми питаннями розслідування розходяться з внутрішнім пере-конанням слідчого, прокурор не може, не повинен нав'язувати йому свою думку, диктувати свою волю. У цих випадках слідчий має право подати справу вищестоящому прокурору з письмо-вим викладом своїх заперечень, а той або скасовує вказівку нижчестоящого прокурора, або доручає проведення слідства по цій справі іншому слідчому.

Якщо слідчий не погоджується з вказівкою прокурора, то в принципі, можливий ще один вихід: прокурор, що дав вказів-ку, сам виконує потрібні, на його погляд, слідчі дії чи приймає справу до свого провадження. Однак, як уже було сказано, прий-мати таке рішення він може в крайньому разі. До другої групи відносяться вказівки про допит того чи іншого слідчого, про проведення експертизи, обшуку, очної ставки, щодо строків виконання певних слідчих дій, тобто вказівки, що не зачіпають суті справи, а лише підказують слідчому найбільш доцільний, на думку прокурора, шлях встановлення істини в конкретному випадку. Ці вказівки обов'язкові для слідчого, він не має права відмовитись від їх виконання, але може оскаржити вищестоя-щому прокурору, не зупиняючи, однак, провадження по справі.

Викладений порядок взаємовідносин слідчого і прокурора ніякою мірою не послаблює прокурорського нагляду за розслі-дуванням, служить безсумнівною гарантією процесуальної са-мостійності і незалежності слідчого. Сам факт зміцнення його в законі сприяє розвиткові активності і ініціативи слідчого, підвищенню його активності за доручену справу.

Встановивши, що постанова слідчого чи органу дізнання не відповідає закону і не обгрунтована матеріалами справи, про-курор приймає рішення про ії скасування. Мета, яка перед ним стоїть, — виправити помилку, відновити порушене пра-во, продемонструвати надійність гарантій законності. Така відміна — різновид кримінально-процесуальних санкцій право-відносного характеру.

Скасовуючи незаконне рішення, прокурор виносить поста-нову, в якій викладаються мотиви скасування і за необхідності

288—

вказівки слідчому чи органу дізнання, що і як слід зробити для виправлення допущеної помилки. Якщо, наприклад, проку-рор вважає, що слідчий необгрунтовано відмовив обвинуваче-ному в клопотанні про відвід експерта, що раніше проводив експертизу, він скасовує постанову слідчого і рекомендує за-лучити як експерта для проведення експертизи іншу особу, незацікавлену у справі. Скасування незаконної постанови — засіб у вищому ступені радикальний; в деяких випадках засто-сування його може докорінно змінити весь хід процесу, напри-клад, якщо орган розслідування закрив справу. Але для цього воно й надане прокурору — керівнику процесуальної діяль-ності органів дізнання і попереднього слідства. Такі повнова-ження повністю відповідають вирішальній ролі прокурора в стадії розслідування. Але цій ролі зовсім не відповідає реко-мендація про можливість для прокурора, що виявив незакон-ну постанову, обмежитись вказівкою «у формі рекомендації» особі, що винесла постанову, скасувати її. Прокурор може скасувати будь-яку постанову слідчого чи органу дізнання, якщо визнає її незаконною і необгрунтованою. Ніяких ви-нятків тут закон не передбачає.

Здійснюючи нагляд за розслідуванням, прокурор має право відсторонити слідчого чи особу, що проводить дізнання, від подальшого ведення слідства чи дізнання, якщо ними допуще-но порушення закону при розслідуванні справи. Залежно від характеру порушення до цих осіб після відсторонення їх від розслідування можуть бути застосовані різні заходи і стягнення аж до кримінального покарання. Навіть якщо покарання і не настане, «сам факт відсторонення від ведення слідства являє собою специфічну кримінально-процесуальну санкцію караль-ної дії».

Підставами для усунення слідчого (особи, що проводить дізнання) можуть бути заяви обвинуваченого, його захисника, потерпілого та інших учасників процесу, а також безпосереднє виявлення порушення прокурором. Причини порушення зако-ну інколи криються в недостатній загальній і професійній підго-товці слідчого, рідше — в навмисному відступі від закону, про-диктованому неправильно зрозумілими завданнями розсліду-вання. Але найчастіше всього в скаргах прокурору заявники посилаються на особисту зацікавленість слідчого в справі, тоб-то на обставини, які слугують підставою до його відводу.

Вказані обставини, оскільки вони відомі слідчому, повинні бути причиною самовідводу. Свою заяву з викладом мотивів, за якими він вважає необхідним усунутись від участі в розслі-

10 П Шумський 289

дуванні даної справи, слідчий направляє для вирішення про-курору.

Якщо відводу слідчого вимагають учасники процесу чи інші особи, то їх заяви разом із своїми поясненнями слідчий зобов'-язаний упродовж доби направити прокурору, не зупиняючи провадження по справі. Клопотання про відвід слідчого заяв-ники можуть направити і безпосередньо наглядаючому проку-ророві. Розглянувши упродовж трьох діб заяву про відвід, про-курор викладає своє рішення в мотивованій постанові, яка ра-зом із заявою приєднується до справи, і в копії повідомляється заявникові. Як і будь-яке рішення прокурора, ця постанова може бути оскаржена вищестоящому прокурору. Якщо прокурор виз-нає відвід, заявлений слідчому чи особі, що проводить дізнан-ня, підставним, він може вжити одну із таких дій:

а) вилучити справу у відведеного слідчого і передати її іншо-му слідчому;

б)