На стадії незакінченого замаху на злочин добровільна відмова, як і при готуванні до злочину, можлива завжди. Тут також достат-ньо утримання від подальших дій, які були безпосередньо спрямо-вані на вчинення злочину.

На стадії закінченого замаху на злочин добровільна відмова мож-лива лише в тих випадках, коли між здійсненим діянням і ймовір-ним настанням суспільне небезпечних наслідків є певний проміжок часу, у ході якого особа контролює розвиток причинного зв'язку, може втрутитись і перешкодити настанню суспільне небезпечного наслідку. Наприклад, особа штовхнула потерпілого у водоймище з метою позбавлення його життя, а потім врятувала його; суб'єкт за-лишив ввімкнену електроплиту з метою зробити пожежу, а коли по-жежа виникла, загасив вогонь. Добровільна відмова в цих випадках можлива лише завдяки активним діям.

Якщо зазначеного проміжку часу між діянням і наслідком немає або розвиток причинного зв'язку вже закінчився, добровільна відмо-ва на стадії закінченого замаху неможлива; тут може мати місце лише відмова від поновлення (повторення) спроби вчинити злочин. Напри-клад, суб'єкт, бажаючи вбити, зробив постріл у потерпілого, але не влучив. Тут від замаху на вбивство вже відмовитися не можна; мож-лива лише відмова від повторного замаху на життя потерпілого.

5.4. Підстави виключення кримінальної відповідальності при добровільній відмові від злочину

Відповідно до ст. 17 добровіль-на відмова від злочину є самостійною підставою виключення кри-мінальної відповідальності за незакінчений злочин, оскільки шля-хом добровільної відмови особа усуває створену нею небезпеку, не дає їй реалізуватися, перетворитися на фактичне заподіяння шкоди об'єкту, перешкоджає закінченню злочину.

5.5. Правові наслідки добровільної відмови від злочину

Згід-но з ч. 2 ст. 17 «особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншо-го злочину». Звідси випливає, що особа, що добровільно відмови-лася від доведення злочину до кінця, не підлягає кримінальній від-повідальності за вчинені нею готування до злочину або замах на зло-чин. Отже. ця норма має велике значення в попередженні закінчення злочинів, бо сприяє відмові від продовження і завершення розпоча-того особою злочину. Положення зазначеної норми про добровіль-ну відмову можуть бути використані й іншими особами для попе-редження злочинів.

Якщо в діянні (діях або бездіяльності), яке вчинене особою до добровільної відмови, вже міститься склад іншого закінченого зло-чину, кримінальна відповідальність настає за це посягання, а за до-бровільно припинене готування або замах відповідальність виклю-чається. Наприклад, особа, яка незаконно виготовила зброю для вбивства і добровільно відмовилася від нього, але зброю не здала органам влади, не підлягає відповідальності за готування до вбив-ства, але відповідатиме за ст. 263 за незаконне виготовлення зброї. Так само особа, яка заподіяла потерпілій тілесне ушкодження з ме-тою зґвалтування і добровільно відмовилася від доведення цього зло-чину до кінця, не відповідає за замах на зґвалтування, але відпові-датиме за заподіяне тілесне ушкодження

5.6. Діяльне каяття при вчиненні злочину

Під діяльним каят-тям слід розуміти такі дії особи, які свідчать про осуд нею вчине-ного злочину і про прагнення загладити його наслідки.

Об'єктивною ознакою діяльного каяття є певна активна поведін-ка особи, яка вчинила злочин, а суб'єктивною ознакою — осуд вин-ним своїх дій (тому ці дії і мають таку назву).

Діяльне каяття може проявитися в різних видах, а саме: а) запобі-ганні шкідливих наслідків вчиненого злочину; б) відшкодуванні запо-діяного збитку або усуненні заподіяної шкоди; в) сприянні розкрит-тю злочину; г) з'явленні із зізнанням; д) інших подібних діях, що по-м'якшують наслідки вчиненого злочину і відповідальність за нього.

5.7. Відмінність діяльного каяття від добровільної відмови від доведення злочину до кінця

Добровільна відмова можлива тіль-ки при незакінченому злочині. Діяльне каяття має місце як при не-закінченому, так і при закінченому злочині. Добровільна відмова може виявитися й у бездіяльності, у простому (чистому) утриманні від подальшого вчинення злочину, а діяльне каяття завжди потребує тільки активної поведінки. Добровільна відмова можлива лише від злочинів, вчинених з прямим умислом. Діяльне ж каяття може бути як в умисних, у тому числі вчинених з непрямим умислом, так і в необережних злочинах.

При добровільній відмові особа звільняється від кримінальної відповідальності внаслідок саме добровільної відмови від вчинен-ня злочину, що свідчить про відсутність в її діянні складу злочину. При діяльному каятті склад злочину має місце, і тому воно, як пра-вило, розглядається як обставина, що пом'якшує покарання. Навіть якщо особа при діяльному каятті в деяких випадках і звільняється від кримінальної відповідальності (наприклад, ст. 45), то не у зв'яз-ку з відсутністю в її діянні складу злочину, а з інших обставин, за-значених У законі

ВИСНОВОК

Прийнятий Верховною Радою України 5 квітня 2001 р. КК України, що набрав чинності з 1 вересня 2001 р., є знаменною віхою в становленні України як правової держави. Він є першим фундамен-тальним кодексом, прийнятим внаслідок проведення в Україні пра-вової реформи, яка ставить своїм завданням кодификацію найважли-віших галузей права. Новий КК є базовим для майбутніх Криміналь-но-виконавчого і Кримінально-процесуального кодексів України. Кримінально-виконавчий кодекс має визначати порядок і умови ви-конання кримінальних покарань, система, підстави і порядок