Робота над проектом нового КК тривала більше восьми років, і він є результатом колективної праці вчених, практичних працівни-ків, комітетів Верховної Ради України і, звичайно, народних депу-таті-і України, що і прийняли цей кодекс. Положення КК цілком грун-туються на приписах Конституції України, відповідають потребам сучасного життя, відображують зміни, що сталися в політичній, еко-номічній і соціальній сферах нашого суспільства. Він покликаний сприяти розвиткові України як суверенної, незалежної, демократич-ної, соціальної, правової держави.

Основними концептуальними положеннями КК є:

1) кримінально-правова охорона основ національної безпеки України, особи, її прав і свобод, власності і всього правопорядку від злочинних посягань;

2) закріплення принципу, що КК — це єдиний законодавчий акт, який включає в себе всі закони України про кримінальну відповідаль-ність'.

3) закріплення основного принципу цивілізованого криміналь-ного права «немає злочину — немає покарання без вказівки на це в кримінальному законі»;

4) наявність в діях особи ознак складу злочину, встановленого (описаного) в кримінальному законі, — єдина підстава криміналь-ної відповідальності;

5) закріплення принципу особистої і винної відповідальності;

6) посилення відповідальності за вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів з наданням можливості (шляхом введення альтер-нативних санкцій) застосування до осіб, що вчинили менш тяжкі злочини, покарань, не пов'язаних з позбавленням волі. Введено, на-приклад, таке покарання, як громадські роботи;

7) наявність низки норм, спрямованих на посилення боротьби з організованою злочинністю (наведено поняття організованої злочин-ної групи, злочинної організації, створені спеціальні склади злочи-нів про відповідальність організаторів і учасників організованих груп, передбачена відповідальність за вчинення терористичного акту та ін.);

8) введення системи покарань, розташованих від менш суворо-го до більш суворих, що забезпечує справедливість кари залежно від тяжкості злочину і особи засудженого. Істотне зниження санкцій по-рівняно з КК 1960 р.;

9) наявність широкого переліку норм, що встановлюють можли-вість звільнення від кримінальної відповідальності (при дійовому каятті, примиренні з потерпілим у справах про злочини невеликої тя-жкості та ін.), а також від покарання (наприклад, при звільненні з ви-пробуванням, при умовно-достроковому звільненні та ін.).

10) відмова від покарання у виді смертної кари і заміна її довіч-ним позбавленням волі. Відмова від поняття особливо небезпечно-го рецидивіста;

11) наявність низки заохочувальних норм, що стимулюють по-зитивну посткримінальну поведінку (наприклад, звільнення від від-повідальності учасника організованої групи, який повідомив в ор-гани влади про діяльність цієї групи і сприяв її розкриттю, та ін.);

12) включення в Загальну частину самостійного розділу про від-повідальність неповнолітніх, норми якого з урахуванням віку в ба-гатьох випадках пом'якшують відповідальність порівняно з дорос-лими злочинцями;

13) значне перевищення за обсягом КК 1960 р. (більш ніж на 150 статей), але це не означає, що новий КК цілком відкидає норми, які містяться в КК 1960 р. Багато з них витримали випробування часом, передбачені у всіх кримінальних кодексах цивілізованих країн і тому збережені в новому КК (наприклад, положення про неосудність, умисел і необережність, необхідну оборону, давність, види вбивств, характеристику тілесних ушкоджень та ін.). Деякі норми КК 1960 р. були незначно змінені і доповнені (наприклад, статті про готування до злочину, окреслення видів співучасників, формулювання диспо-зицій статей деяких злочинів, у тому числі проти власності, госпо-дарських злочинів та ін.). І таке положення є природним, тому що наступність у праві, в тому числі кримінальному, — найважливіша тенденція розвитку всієї правової матерії;

14) КК поділено на Загальну і Особливу частини. Загальна час-тина (статті 1-108) включає норми загального характеру: про завдан-ня КК, підстави кримінальної відповідальності, чинність закону в часі і просторі, поняття злочину і його види, вік відповідальності, умисел і необережність, співучасть у злочині, повторність і рецидив злочинів, норми про звільнення від кримінальної відповідальності, поняття і мету покарання, його види, призначення покарання і звіль-нення від нього та деякі інші. Особлива частина (статті 109-447) містить норми, в яких передбачена відповідальність за окремі види злочинів і зазначені покарання, застосовувані до осіб, що їх вчини-ли. Це злочини проти основ національної безпеки України, протії особи, її конституційних прав і свобод, проти власності, злочини у сфері господарської діяльності, у сфері охорони довкілля, проти громадської безпеки, безпеки виробництва і транспорту, проти здо-ров'я населення, громадського порядку і моральності, авторитету ор-ганів державної влади і органів місцевого самоврядування, у сфері службової діяльності, проти правосуддя, порядку несення військо-вої служби, проти миру і міжнародного правопорядку та ін.

Новий КК, прийнятий на перспективу, діятиме тривалий час, що, однак, не означає, що в нього не вноситимуться відповідні зміни і доповнення. Розвиток суспільства, поява якихось нових тенденцій у структурі злочинності, виявлення в ході правозастосування окремих недоліків конкретних норм КК можуть викликати необхідність у та-ких змінах і доповненнях. Законодавець не може допустити, щоб КК відставав від потреб реального життя, і повинен усувати таке відста-вання шляхом внесення в нього необхідних законодавчих новел.

Кримінальне право виконує певні завдання, здійснює свої функції. Основна функція кримінального права як галузі права — це функція охоронна, оскільки воно охороняє властивими йому захода-ми ті суспільні відносини, що регулюються іншими галузями пра-ва. Ці галузі права, регулюючії певні суспільні відносини, сприяють їх розвиткові і реалізації. Кримінальне ж право