При цьому засоби можуть бути як абсолютно, так і відносно не-придатними для заподіяння шкоди.

Абсолютно непридатними вважаються засоби, використання яких за будь-яких умов (обставин) не може привести до закінчення злочину (наприклад, спроба отруїти людину речовиною, помилко-во прийнятою за отрут).

Відносно непридатними є ті засоби, які лише за даних конкрет-них обставин не можуть привести до виконання задуманого (напри-клад, спроба вчинити вбивство з вогнепальної зброї, що виявилася зіпсованою). Наявність непридатного замаху визнається нашою су-довою практикою. Так. Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що, якщо особа викрала непридатну до використання вогнепальну зброю, бойові припаси або вибухові речовини, помилково вважаю-чи їх такими, що можуть бути використані за призначенням, вчине-не слід розцінювати як замах на викрадення зазначених предметів.

4.3. Значення поділу замаху на злочин на види

Поділ замаху на злочин необхідний насамперед для призначення покарання2. Закін-чений замах на злочин за ступенем реалізації умислу своїми озна-ками ближчий до закінченого злочину, і тому він завжди більш не-безпечний, ніж незакінчений замах на злочин. Між ними існує різ-ниця в ступені реалізації умислу і, виходячи з цього, у виконанні об'єктивної сторони злочину. У закінченому замаху на злочин су-б'єкт виконав (закінчив) усі заплановані ним дії, зробив усе, що вва-жав за необхідне для доведення злочину до кінця, а при незакінче-ному замаху на злочин винний не зробив усього, що він вважав за необхідне для доведення злочину до кінця. У злочинах із матеріаль-ними складами в закінченому замаху на злочин відсутня лише одна ознака об'єктивної сторони — суспільне небезпечний наслідок, хоча суб'єкт вже повністю здійснив діяння, достатнє для спричинення наслідку. При незакінченому ж замаху на злочин у злочинах з мате-ріальним складом не тільки відсутній суспільне небезпечний наслі-док, а й не завершене, повністю не виконане саме діяння, яке може його спричинити.

При незакінченому і закінченому замаху на злочин суспільне небезпечний наслідок не настає з різних причин. При незакінчено-му замаху на злочин він взагалі не може настати, оскільки винний не закінчив саме діяння, необхідне для спричинення наслідку, а при закінченому замаху на злочин суспільне небезпечний наслідок міг настати, бо винним виконані усі дії для його спричинення.

Поділ замаху на злочин на закінчений і незакінчений має значен-ня і при вирішенні питання про добровільну відмову від доведення злочину до кінця. Добровільна відмова при незакінченому замаху на злочин можлива завжди, а при закінченому — тільки в окремих ви-падках. Нарешті, специфічні особливості непридатного замаху інко-ли можуть бути підставою для пом'якшення покарання чи для пов-ного звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 11. Так, у зв'язку з відсутністю суспільної небезпечності не тяг-нуть за собою кримінальної відповідальності замахи з використан-ням марновірних (забобонних) засобів та замахи з використанням не-придатих через повну неосвіченість (неуцтво) винного засобів. Перші з них полягають у здійсненні таких дій, які, на думку особи, повинні через потойбічні сили заподіяти шкоду конкретній людині чи предмету (наприклад, закляття, ворожба). Другі, тобто замах з аб-солютно непридатними засобами, застосованими винним через свою повну неосвіченість, полягають у тому. як очевидно із самого визна-чення замаху, що ця особа внаслідок зазначених обставин застосо-вує для заподіяння шкоди абсолютно нешкідливі засоби (наприклад. спроба отруїти висушеним м'ясом гадюки тощо).

4.4. Відмежування замаху на злочин від закінченого злочину

Замах на злочин відрізняється від закінченого злочину об'єктивною стороною. При замаху на злочин вона не завершена, відсутні деякі її ознаки (або не доведене до кінця діяння, що утворює об'єктивну сторону складу злочину, або відсутній суспільне небезпечний наслі-док), а при закінченому злочині об'єктивна сторона повністю вико-нана. Тому визнання здійсненого діяння замахом або закінченим злочином залежить від опису об'єктивної сторони злочину в диспо-зиції закону.

4.5. Відмежування замаху на злочин від готування до злочину

Замах на злочин відрізняється від готування до злочину характером вчинених діянь, а злочин із матеріальним складом — і близькістю настання суспільне небезпечних наслідків. При замаху на злочин діяння безпосередньо спрямоване на вчинення злочину, а при готуванні до злочину лише створюються умови для вчинення злочину. При замаху на злочин створюється, як правило, безпосередня небез-пека заподіяння шкоди об'єкту, бо здійснюється діяння, яке безпо-середньо може призвести до закінчення злочину, в тому числі і до настання наслідків у матеріальних складах злочинів. При готуванні ж до злочину в усіх випадках створюється лише опосередкована небезпека, оскільки дії при готуванні до злочину ніколи не можуть самі по собі, без вчинення інших дій, заподіяти шкоду об'єкту, при-звести до закінчення злочину і настання зокрема суспільне небез-печних наслідків у злочинах із матеріальним складом. У зв'язку з цим замах на злочин порівняно з готуванням до злочину, за інших рівних умов, має більший ступінь суспільної небезпеки.