Включення названих галузей і навчальних дисциплін у єдиний кримінально-правовий комплекс пояснюється їх наступними ознаками:

загальною соціально-економічною обумовленістю;

єдиною загальноправовою і теоретико-історичною базою;

загальною політико-правовою основою (високою соціальною значимістю, взаємозалежними й ієрархічно вибудованими цілями, завданнями і функціями, принципами, публічним характером тощо);

однаковою юридичною природою і силою (схожістю предмету регулювання, єдністю методології правового регулювання, спорідненістю законодавчих джерел і меж їх дії в часі і просторі);

достатнім ступенем вчиненості правової регламентації відносин у сфері впливу на злочинність, причому на вищому юридичному, тобто законодавчому рівні;

базовою роллю матеріального кримінального права у формуванні інших галузей законодавства в сфері впливу на злочинність;

саме кримінальний закон є офіційним державно-правовим виразом оцінки суспільної небезпеки діянь, які у конкретно-історичний період визнаються злочинними;

необхідною взаємодією і взаємозалежністю всіх галузей кримінально-правового циклу, виходячи з принципів додатковості, а також єдності форми і змісту;

співпадаючим колом практичних органів держави, які застосовують розглянуті галузі (і знання);

необхідними горизонтальними і вертикальними зв'язками комплексу галузей права в сфері боротьби зі злочинністю з іншими комплексами вітчизняного права.

Таким чином, визначальними у комплексі законодавства про протидію злочинності є не відмінності, а принципова спільність і однаковість галузей права, які входять до нього, в рішенні найважливіших питань сучасної кримінальної політики.