Курсова робота

на тему

Призначення покарання

Зміст

Вступ………………………………………………………………………..3

Розділ І. Загальні засади призначення покарань………………………...4

Розділ ІІ. Спеціальні питання призначення покарання за ККУ.

2.1.Кримінально- правове значення обставин, що пом’якшують і обтяжують відповідальність……………………………………….9

2.2.Призначення покарання за незакінчений злочин і

злочин вчинений у співучасті……………………………………...18

2.3.Призначення більш мякого покарання ніж передбачено законом……………………………………………………………...21

2.4.Призначення покарання за сукупністю злочинів і вироків…22

Розділ ІІІ. Проблематика призначення покарань судами України……28

Висновки………………………………………………………………….30

Список використаних джерел…………………………………………...31

Вступ.

Політика держави у боротьбі зі злочинністю передбачає комплекс заходів, серед яких головну роль виконують заходи соціального, економічного, політичного, правового, організаційного та культурно-виховного характеру. В системі цих заходів певне місце займає і покарання. Воно є необхідним засобом охорони суспільства від злочинних посягань. Виконання цієї ролі здійснюється як за допомогою погрози покаранням, яка існує в санкції кожної кримінально-правової норми, так і шляхом його реалізації, тобто примусового впливу на осіб, що вже вчинили злочини.

У літературі поширена думка, що покарання у боротьбі зі злочинністю виконує допоміжну роль. Це твердження потребує уточнення. Воно є вірним щодо системи заходів, які держава використовує для профілактики злочинів, зниження злочинності, усунення її причин та умов. На підтвердження цього слід зазначити, що гуманістичні ідеї Монтеск'є, Бекаріа та інших авторів про те, що навчений досвідом законодавець краще попередить злочин, ніж буде вимушений карати за нього, знайшли свій розвиток і підтвердження в науці кримінального права та практиці боротьби зі злочинністю. В зазначеному аспекті покарання дійсно відіграє допоміжну роль. Проте серед заходів державного реагування на вже вчинені злочини і осіб, що їх скоїли, покаранню надається дуже важливе значення. В ньому від імені держави виражається негативна оцінка вчиненого злочину і самого злочинця. Зменшення цієї ролі покарання суперечить його каральній і попереджувальній суті як найгострішого, найсуворішого заходу державного примушування, що застосовується за вироком суду до осіб, які вчинили злочини. Конституція України, кримінальне законодавство та практика його застосування переконують, що держава приділяє покаранню досить велике значення у виконанні свого обов'язку захищати суспільний лад, політичну та економічну системи, всі форми власності, права і свободи громадян, а так само правопорядок від злочинних посягань.

Розділ І. Загальні засади призначення покарання.

Покарання як один з центральних інститутів кримінального права є важливим інструментом в руках держави для охорони найважливіших суспільних відносин. Воно є провідною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності і разом з тим покликане забезпечувати поведінку людей відповідно до вимог закону.

Чинне кримінальне законодавство не містить визначення поняття покарання. Однак аналіз окремих кримінально-правових норм і практики їх застосування дає можливість виділити найважливіші його ознаки і на їх підставі дати визначення такого поняття. Його місце в системі заходів кримінально-правового впливу зумовлене тим, що:

а) покарання — це захід кримінально-правового впливу, що
застосовується в межах кримінальної відповідальності особи;

б) покарання є основною формою кримінальної відповідальності
особи;

в) за своїм змістом покарання є (і має бути) найбільш суворою формою
кримінальної відповідальності.

Призначення покарання фактично являє собою підсумок всієї діяльності по кримінальній справі, яка здійснювалась тривалий час працівниками органів досудового слідства та суду. При цьому суд, зважаючи на всі зібрані по справі докази, з урахуванням всіх обставин, які характеризують вчинений злочин та особу винного, обирає покарання, яке повинно бути адекватним ступеню суспільної небезпеки діяння та особи. що його вчинила.

Отже виходячи з цього, процес призначення покарання повинен базуватися на відповідних засадах, які його визначають.

Загальні засади призначення покарання - це встановлені кримінальним законом правила, якими керується суд, постановлюючи вирок у кримінальній справі та обираючи винному міру покарання.

Загальні засади призначення покарання спрямовані на забезпечення індивідуалізації, гуманності і справедливості покарання. Вони являють собою систему найбільш істотних правил і критеріїв, що визначають порядок і межі діяльності суду при призначенні покарання. Загальні засади призначення покарання закріплені в ст.65 КК України.

Частина перша цієї статті визначає три основні засади, якими повинен керуватись суд при обранні покарання.

"Суд призначає покарання:

покарання." Зміст цих засад полягає в наступному:

Суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Ст. 65 встановлює, що суд, призначаючи покарання, зобов'язаний насамперед виходити з санкції норми Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин. Санкцією є та частина статті Особливої частини КК, яка визначає вид(види), строк і розмір покарання за даний злочин. [3;299].

Суд визначає покарання відповідно до норм Загальної частини КК. Саме в ній визначені, зокрема, завдання КК(ст.1), підстава кримінальної відповідальності (ст.2), положення, що визначають чинність кримінального закону(ст.ст.З-8), поняття злочину та класифікація злочинів, стадії злочинної діяльності(статті 11-16), суб'єкт злочину (статті 18-22), поняття вини та її форм (статті 23-25), основні положення щодо співучасті у злочині(статті 26-31), множинності злочинів (статті 32-35), обставини, що виключають злочинність діяння (статті 36-43), звільнення від кримінальної відповідальності (статті 44-49). Мета, система і види покарань, зміст покарань і умови їх застосування, призначення покарання, звільнення від покарання та його відбування (статті 50-87), судимості (статті 88-91), примусові заходи медичного характеру та примусове лікування (статті 92-96), особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх (статті97-108).Призначення покарання всупереч вимогам Загальної частини КК неприпустиме. Ця засада скеровує суди на необхідність глибокого аналізу норм