потерпілому чи настанням інших тяжких або особливо тяжких наслідків (ч.2 ст.43 ).При цьому така особа не може бути засуджена до довічного позбавлення волі, а покарання у виді позбавлення волі не може бути призначене їй на строк, більший, ніж половина максимального строку позбавлення волі, передбаченого законом за цей злочин (ч3 ст.43)
Наведений у статті 66 КК перелік обставин, які пом'якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати такими, що пом'якшують, й інші обставини, не зазначені у цій статті. Ними, зокрема, можуть бути: вчинення злочину вперше; визнання вини особою, що вчинила злочин; молодий вік цієї особи; позитивна характеристика за місцем праці, навчання чи проживання; стан її здоров'я; наявність малолітніх дітей чи інших осіб на її утриманні.
Згідно з ч.3 ст.66, якщо будь-яка з обставин, що пом'якшує покарання, у тому числі прямо не визначена у ч 1 .ст.66, передбачена в статті Особливої частини Кримінального кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його пом'якшує. Так, не може бути врахована як вказана обставина вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого, при засудженні особи за статтями 116 і 123, в яких вона є обов'язковою ознакою складу злочину.
Ст.67 Кримінального кодексу визначає: “При призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються”:
вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів;
вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (частина 2 або З ст.28 );
вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату;
вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку;
тяжкі наслідки, завдані злочином;
вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані;
вчинення злочину, щодо жінки, яка за відомо для винного перебувала у стані вагітності;
вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного;
вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством;
вчинення злочину з особливою жорстокістю;
вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій;
вчинення злочину загально небезпечним способом;
вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.
Обcтавини, що обтяжують покарання, - це визначені у КК фактори, які характеризують підвищений ступінь суспільної небезпеки особи винного та вчиненого ним злочину.
На відміну від обставин, які пом'якшують покарання, закон(ст. 67) встановлює вичерпний перелік обставин, які обтяжують покарання. Тому суд не вправі визнавати як такі, що обтяжують покарання, обставини, які не вказані у ст. 67, і має чітко дотримуватися змісту обставин, визначених у ч. 1 ст.67.
Про поняття вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів зазначено в статті 32 і 34, а про поняття вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою - ст.28.
Про поняття расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату, вчинення злочині на ґрунті яких є обставиною, що обтяжує покарання зазначено в ст. 161.
Небезпечність злочинів, що вчиняються на базі цих мотивів, безперечна. Як свідчить практика, злочини цієї категорії характеризуються найтяжчими наслідками - великою кількістю жертв, знущанням над ними, особливою жорстокістю і масовістю. Ці дії часто супроводжуються погромами, масовими безпорядками та іншими такого роду діями, що також визначає їх підвищену суспільну небезпеку. Звичайно, що все це суттєво підвищує рівень суспільної небезпеки злочинів і осіб, що їх вчиняють, і визначає необхідність врахування судом у якості обтяжуючої обставини.
В основі расової, національної ворожнечі або розбрату лежать антинаукові погляди про неповноцінність людей певної раси, національності, а релігійної ворожнечі або розбрату - хибні уявлення про переваги одного віросповідання над іншими чи однієї конфесії над іншою всередині одного віросповідання. Вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку означає вчинення його винним з метою перешкодити правомірній діяльності потерпілого у зв'язку з виконанням ним свого службового або громадського обов'язку, а так само з мотиву помсти за таку діяльність незалежно від часу, що пройшов з моменту виконання потерпілим своїм обов'язків до вчинення винним злочину. Під виконанням службового обов'язку слід розуміти таку діяльність особи, що виходить до кола її службових повноважень, а громадського обов'язку - здійснення спеціально покладених на особу громадських повноважень (наприклад, члена будинкового комітету ) чи будь-яких інших дій в інтересах суспільства або окремих громадян (припинення правопорушення, повідомлення органам влади про злочини або готування до нього тощо). Ст.46 дає поняття про потерпілого. У справах про злочини, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, права потерпілого мають його близькі родичі, які в установленому порядку визнані потерпілими. Не є потерпілими у кримінально-процесуальному аспекті юридичні особи, які у разі заподіяння їм майнової шкоди, визнаються цивільними позивачами. У тих випадках, коли злочин було спрямовано проти родичів чи близьких потерпілого у зв'язку з виконанням ним службового чи громадського обов'язку, це також визнається обставиною, що обтяжує покарання.
Під тяжкими наслідками, завданими злочином, у п.5 ч.1 ст.67 розуміються ті суспільно небезпечні (майнові, фізичні, моральні та інші) зміни в об'єкті кримінально-правової охорони, які викликані вчиненням злочину, але виходять за межі його складу.
Визнання наслідків вчиненого злочину тяжкими віднесено до компетенції суду, за винятком тих випадків, де вони прямо зазначені у відповідних статтях Особливої частини КК(ч. з ст.188, ч.2ст.423 та ін.).3 урахуванням конкретних обставин справи тяжкими наслідками можуть,