Якщо в договорі не міститься умови про територію, на яку видається права, чинність його поширюється на територію України. Однак територія може бути обмежена, наприклад, межами заводу, міста, району, області тощо. Коли об’єктом договору є міжнародні заявки та реєстрації на об’єкти права інтелектуальної власності, а також об’єкти авторського права, територією дії договору може бути територія декількох держав, де діють права ліцензіата [32, с. 35]. Чітке визначення в договорі території, на яку ліцензіат може здійснювати експорт виробу, має важливе правове значення, оскільки від цього залежить становище на ринку ліцензіара й інших ліцензіатів.

В ліцензійному договорі мають бути докладно визначені права та обов’язки сторін, які обумовлюються предметом договору. В умовах ринкової економки в договорі cлід надійно забезпечити конфіденційність інформації, що міститься в ліцензії. Слід прямо передбачити обов’язок ліцензіата не розголошувати і не передавати третім особам отриману ним інформацію, яка не була опублікована і загальнодоступна на день підписання договору. Така інформація складає комерційну таємницю, яка може в умовах ринку забезпечити ліцензіару виробничий успіх.

За загальним правилом, у ліцензійному договорі може бути передбачена можливість ліцензіата удосконалювати об’єкт інтелектуальної власності. В випадку такого передбачення у договорі має бути визначена доля цих удосконалень, хто має стати їх власником.

У ліцензійному договорі можуть бути визначені місце і порядок розгляду спору, пов’язаного з виконанням договору. У разі порушення умов договору сторони можуть визначити прийнятні способи розв’язання спору. Коли такої згоди між сторонами досягти не вдалося, то вони мають право звернутися до суду. Сторони і самі можуть розробити механізм розв’язання такого спору ще до звернення до суду. Так, позов може бути переданий для висновку незалежним експертам або для розгляду групі фахівців, що складається з представників кожної сторони, або для проведення процедур примирення чи арбітражу [20, с. 176].

Істотною умовою ліцензійного договору є питання, пов’язані з винагородою. Згідно зі ст. 1109 ЦК України, якщо у ліцензійному договорі про видання або інше відтворення твору винагорода визначається у вигляді фіксованої грошової суми, то у договорі має бути встановлений максимальний тираж твору [4]. Зазначена норма забезпечує охорону прав ліцензіара на винагороду. Праву на отримання ліцензіаром винагороди у вигляді фіксованої грошової суми кореспондується обов’язок з надання ліцензіату дозволу на видання або інше відтворення твору з обов’язковою умовою визначення максимального тиражу твору

Визначення вартості ліцензійного договору – досить складний процес. Зокрема, вартість переданих прав на об’єкт інтелектуальної власності може бути визначена у різних формах: твердій сумі, коли наперед розрахована сума виплачується одночасно або частинами; роялті, що широко практикується у міжнародних патентних відносинах.

В ліцензійному договорі вказується строк його чинності, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключно майнового права на визначений у договорі об’єкт права інтелектуальної власності. Під час обрання терміну дії ліцензійного договору звичайно враховують: наявність патентного захисту, умови договору про передачу удосконалень, умови конкурентних пропозицій, умови платежів за передбачуваним договором, можливий термін морального старіння передаваної розробки; можливості партнерів щодо термінів поставок технічної документації, спеціального устаткування, монтажу і налагодження; час, необхідний на освоєння ліцензійної продукції; зацікавленість ліцензіата в більш короткому терміні дії договору при комбінованих платежах.

Якщо мова йде про терміни дії ліцензійного договору, особливу увагу слід звернути на питання, пов’язані з достроковим припиненням дії договору, а також правами та обов’язками сторін після закінчення його терміну дії.

Щодо дострокового розірвання ліцензійного договору, то звичайно передбачається, що кожна із сторін має право припинити дію договору, якщо інша сторона (незважаючи на письмове попередження) не виконуватиме передбачених договором зобов’язань (мається на увазі виконання не всіх, а лише істотних умов договору). У цьому випадку, як правило, передбачається і визначений термін для виконання зобов’язань після попередження іншої сторони. Зокрема, ліцензіар може відмовитись від ліцензійного договору у разі порушення ліцензіатом встановленого договором терміну початку використання об’єкта права інтелектуальної власності.

У разі відсутності у ліцензійному договорі умови про строк договору він вважається укладеними на строк, що залишився до спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об’єкт права інтелектуальної власності, але не більше, ніж на п’ять років (ч.3 ст. 1110 ЦК) [4].

Часто в ліцензійному договорі застерігають можливість автоматичного продовження терміну його дії на певний строк за взаємною згодою сторін за умови, що жодна із сторін не попередить іншу сторону про відмову від угоди за 6 місяців до закінчення терміну її дії. У цьому випадку кожна із сторін може в будь-який час відмовитися від договору, письмово повідомивши про це другу сторону за 6 місяців до розірвання договору, якщо більший строк для повідомлення не встановлений за домовленістю сторін.

Щодо зобов’язань сторін після закінчення терміну дії ліцензійного договору спостерігається тенденція застерігати такі умови, за яких право на використання предмета ліцензії взагалі не обмежується терміном дії договору, а передана ліцензіаром технічна документація не повертається.

Закінчення терміну дії договору за наявності таких умов тягне за собою лише припинення зобов’язань із сплати поточних платежів, надання інформації про зміни й удосконалення, надання технічної допомоги, надання консультацій тощо [27,