Перехресна ліцензія (крос-ліцензія) – це взаємне надання патентних прав власниками різних патентів у тих випадках, коли вони не можуть здійснювати виробничу або комерційну діяльність, не порушуючи права один одного. До перехресних ліцензій відносяться також ліцензії, що надаються в односторонньому порядку одним власником патенту іншому з тим, щоб забезпечити йому можливість використати свій патент.

Відкритою ліцензією є надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності на підставі офіційної заяви власника патенту про готовність надати будь-якій заінтересованій особі дозвіл на використання зазначеного об’єкта. Особа, яка виявила бажання скористатися дозволом, укладає з власником патенту договір. Відповідно до чинного законодавства у разі надання власником патенту такої заяви річний збір (для сортів рослин – річне мито) за підтримання чинності патенту зменшується на 50%, починаючи з року, наступного за роком публікації заяви в офіційному бюлетені. Власник патенту може відкликати свою заяву у разі, якщо жодна особа не заявила про свій намір використати вказаний об’єкт.

Примусова ліцензія – це дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності, захищеного охоронним документом, що надається компетентним державним органом заінтересованій особі у випадку, коли власник охоронного документа не використовує або недостатньо використовує свою розробку без повноважних причин і при цьому відмовляється надати ліцензію. Відповідно до чинного законодавства України примусова ліцензія надається за рішенням суду (господарського суду) з визначенням обсягу використання об’єкта інтелектуальної власності, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати винагороди власнику охоронного документа.

З метою забезпечення здоров’я населення, екологічної безпеки та інших інтересів суспільства Кабінет Міністрів України може дозволяти використання запатентованого об’єкта визначеній ним особі без згоди власника патенту у разі його безпідставної відмови у видачі ліцензії.

РОЗДІЛ 3. ДОГОВІР КОМЕРЦІЙНОЇ КОНЦЕСІЇ (ФРАНЧАЙЗИНГУ)

3.1. Поняття договору комерційної концесії

Серед договорів про передачу результатів інтелектуальної діяльності в останні десятиліття широкого застосування в країнах з розвинутою економікою дістав договір франчайзингу. Однак в України для законодавств чого регулювання комерційних справ відомих у міжнародній практиці як „франчайзинг” і „франшиза” використовується термінологія „комерційна концесія”.

Франчайзинг – це спосіб ведення підприємницької діяльності, заснований на правах, придбаних однією фірмою в іншої, на використання в межах обговореного ринку визначених торговельної марки, технології, ноу-хау.

Франчайзинг можна розглядати як систему договорів, основаних на наданні великою фірмою свого фірмового знака (товарної марки) і ряду істотних послуг своїм контрагентам (дилером) в обмін на їх зобов’язання продавати на договірній території продукцію фірми [18, с. 252].

Найбільше франчайзинг поширений у США, де товарооборот на умовах франчайзингу становить більш як третину всієї торгівлі. Найбільша концентрація американських франшиз у цей час у Канаді, Японії, континентальній Європі та Великій Британії. В Австралії понад 90% загальної торгівлі на підприємствах швидкого обслуговування здійснюється на умовах франчайзингу. Франція посідає третє місце за кількістю франчайзингових мереж серед Європейських країн і налічує понад 600 франчайзерів (правоволодільців) та 30 тис франчайзі (користувачів). Офіційні дані свідчать про те, що франчайзинг використовує вже більш ніж 80 країн світу. Саме завдяки франчайзингу відбулася трансформація поглядів на товарний знак – його стали розглядати не з точки зору „теорії джерела”, а з точки зору „теорії якості”.

В Україні франчайзинговий бізнес робить перші кроки. У ряді міст з’явилась мережа спеціалізованих магазинів продажу (і суміжного сервісного обслуговування) комп’ютерів, телевізорів, відео – і розмножувальної техніки відомих фірм, підприємств з реалізації та обробки фотоматеріалів „Кодак”, сервісного обслуговування автомобілів іноземних марок; ряд стоматологічних кабінетів “Cabot”. До типових підприємств, що працюють на основі фрначайзингу, належать підприємства, що виготовляють і реалізують безалкогольні напої, косметичний центр „Пані Анеле” у Києві, що використовує технології, обладнання і препарати знаменитої іспанської школи Lady Anne. Київська фірма „Денді-Ексім” пропонує на умовах франчайзингу рентабельні проекти „Бар-морозиво” і „Бар-піцерія”. До масштабних проектів франчайзингового бізнесу належить створення мережі ресторанів „Мак Дональдс” і розвиток виробництва та збуту компанією „Coca-Cola Amatil Ukraine Ltd” в Україні.

Розвиток широкої мережі франчайзингу в Україні і поява перших вітчизняних франчайзерів, на наш погляд, значно просунеться вперед завдяки здійсненню таких важливих заходів.

Перше – підготовка і прийняття закону України про франчайзинг, у якому було б передбачено всі юридичні аспекти розвитку українського франчайзингу. Прийняття цього закону допоможе подолати одну з причин, що гальмують економічні реформи, - дефіцит інформації про сучасні форми підприємництва і міжнародного бізнесу та нестачу правових знань підприємців у сфері інтелектуальної власності і комерційної реалізації нововведень.

Друге – організація Української франчайзингової асоціації (УФА). Вирішення цього питання міг би взяти на себе Український союз промисловців і підприємців. Для отримання міжнародної підтримки і якнайшвидшого освоєння міжнародного досвіду УФА повинна стати членом Міжнародної франчайзингової асоціації (IFA) і налагодити ділові контакти з асоціаціями франчайзингу в інших країнах.

До речі, погляди на франчайзинг не є однозначними. Деякі фахівці вважають його панацеєю від концентрації капіталу й негативних явищ, які викликає монополізація. Інші фахівці вбачають у франчайзингу „фіговий листок”, котрим прикривається інвестиційне шахрайство [16, с. 113].

Хоч сфера використання франчайзингу назвичайно різноманітна його можна класифікувати на 4 види: збутовий, торговий, виробничий та у сфері обслуговування і надання послуг.

Об’єктом договору комерційної концесії є виключні права франчайзера, результати його творчої діяльності - інтелектуальна власність: комерційна та технічна інформація, товарний знак або