Поняття злочинності та її кримінально – правова характеристика. Ознаки злочинності.

Злочинність – це одна з найгостріших проблем суспільства. Згідно з результатами опитування громадської думки, проведених в останні десятиріччя, люди багатьох країн світу, в тому числі і України ставлять її за значимістю на друге – трете місце після проблем економічного характеру.

Проблема злочинності приділяють багато уваги у всі часи розвитку людської цивілізації. перші думки з цього приводу висловили давньогрецькі мислителі Аристотель і Платон. Дещо пізніше цією проблемою зацікавились вчені суспільства сучасного типу, зокрема Ч.Бекаріа, Д.Дідро, Вольтер, К. Гельвецій, І. Бентом, Ш.-Л. Монтеск’є, Дж. Локк та інші. Сучасний погляд на це явище почав формуватися у 20 ст. із запровадженням регулярних статистичних спостережень злочинності. Даними дослідженнями займався бельгієць Дюкпетью, француз Гері і бельгійський астроном А.Кетле. Найбільш серйозною працею в 60-х роках про злочин і злочинність була монографія Н.Ф.Кузнєцової „Преступление и преступность”. „Злочинність – це відносно масове, історично мінливе, соціальне, що має кримінально-правовий характер, явище класового суспільства, що складається з усієї сукупності злочинів, які вчиняються у певній державі у певний період часу” Кузнєцова Н.Ф. Преступление и преступность. – М., 1969. – с.173. – зазначила Кузнєцова.

Злочинність – є одним з центральних об’єктів дослідження науки кримінології. За своєю суттю злочинність – явище негативне, що заподіює шкоду як суспільству в цілому, так і конкретним його членам.

У радянський кримінології панувало таке тлумачення поняття злочинності: це соціально-правове явище, яке змінюється і охоплює сукупність злочинів, що вчинені в суспільстві за певний період і характеризуються певними кількісними та якісними показниками.

Піддаючи критиці наведене визначення, А.Зеленський Зеленський А.Ф. Кримінологія: Курс лекцій, - Харків, 1996. – с.84. обґрунтував свою думку так:

1. У наведеному визначенні злочинність як соціально-правове явище є „логічним монстром”, оскільки словосполучення „соціально-правове явище” позбавляє сенсу через те, що все правове, тобто те, що регулюється правом є соціальним, бо як правова норма є різновидом соціальних норм. Водночас усі аномалії у житті суспільства (техногенні катастрофи та природні катаклізми) набувають соціального значення і можуть вважатися соціальними явищами.

2. Точніше буде визначення злочинності не як сукупності злочинів, а як система, що підпорядковується статистичним закономірностям, тобто імовірнісної системи.

3. Наведене формулювання не розкриває змісту поняття злочинності.

4. Кримінальну злочинність, що складається з діянь, які каралися в усі часи і в усіх країнах, не можна визнати найнебезпечнішим проявом деструктивних сил людини.

5. Злочинність, що складається з великої кількості різних злочинів, вчинених у суспільстві, є не механічною сумою анти суспільних вчинків, а множиною, якій притаманні ознаки ймовірної системи – певна цілісність, сталість параметрів, взаємодія підсистем, що є складовими цієї множини.

6. Як загальне поняття злочинність існує через окреме, тобто через конкретні вчинки винних осіб. У кожному конкретному випадку виявляються ознаки, що притаманні злочинності, тобто загальному. До цих ознак належать злісність, протиправність, винність, караність. Водночас кожний окремий злочин за змістом має множину ознак, що перебувають за межами загального поняття злочинності.

На підставі наведених аргументів А.Зелінський пропонує таке визначення злочинності: це масовий прояв деструктивності в поведінці людини, що виявляється в системі передбачених кримінальним законом діянь, які вчинені на конкретній території або серед членів певних соціальних груп протягом одного року або певної його частини.

Також серед кримінологів поширене і таке визначення злочинності: це соціально-правове, відносно стійке антагоністичне явище, що само детермінується й охоплює сукупність злочинів, вчинених у конкретному суспільстві в певний період, що характеризується кількісними і якісними показниками. Ю.В. Александров, А.П. Гель, Г.С.Семаков. Кримінологія. Курс лекцій. – К.: МАУП. 2002. – 296с. – Бібліогр.: с.288-289, с.50.

В науці кримінологія поняття злочинність і злочин відносяться як загальне і конкретне. Тобто це означає, що злочинність значно ширше поняття. Злочини входять до складу злочинності.

Ознаки злочинності за О.М. Джужа. О.М.Джужа. Кримінологія (схеми) К. – 2003. – с.121.:

територія, час;

відносна масовість;

соціальне явище;

сукупність осіб, які вчинили злочин;

сукупність (система) всіх злочинів;

негативне явище.

Відносна масовість. Це означає, що абсолютна більшість актів поведінки в суспільстві є соціально-позитивними або соціально-нейтральними. Соціальні відхилення як позитивного (героїчні вчинки, випадки самопожертви), так і негативного характеру, в тому числі злочини, становлять дуже невеликий відсоток людської поведінки. Проте вони є досить поширеними і істотно впливають на життя суспільства. Визначити і обґрунтувати якісно-кількісні параметри злочинності, які є „нормальними” для суспільства, наука на сьогодні не може. Рівень злочинності є дуже різним, він залежить від низки економічних, соціальних, політико-правових, культурно-історичних та соціально-психологічних факторів, що діють у кожній країні. Так за даними Інтерполу, коефіцієнт злочинності у розрахунку на 100 тис. населення в 2000 р. був найвищим у Фінляндії та Швеції, які за загальними визначеннями є країнами з високим рівнем економіки.

Злочинність має історично мінливий характер. Протягом усього розвитку суспільства коло злочинів істотно змінювалося. З ускладненням суспільних відносин збільшувалася і загальна кількість видів злочинів, ряд діянь були декремінізовані, а то й взагалі перестали траплятися, виникли нові різновиди злочинних посягань. Справа в тому, що злочинність є дуже чутливою щодо змін у житті суспільства і звичайно відображає їх. Я.Ю. Кондратьєв. Курс кримінології. Київ Юрінком Інтер, 2001. – 352с. – с.49.

Злочинність – це система злочинів, як первинних елементів, це й зумовлює їх кримінально-правовий характер і системну взаємодію всередині кримінальної системи між злочинами (наприклад ,між хуліганством і насильницькими діяннями, між кримінальним обігом і насиллям...).

Злочинність – це не механічна множина конкретних злочинів, які