Кількісні показники стану злочинності відіграють істотну роль при її вивченні. Їх використовують:

при порівнянні проявів злочинності у різні періоди;

для порівняння проявів одного структурного виду злочинності з іншим;

для порівняння однакових видів проявів злочинності у різних територіальних одиницях. Я.Ю. Кондратьєв. Курс кримінології. Київ Юрінком Інтер, 2001. – с.53.

Вчені-кримінологи Ю.В.Александров, А.П. Гель, Г.С.Семаков до кількісних показників також відносять і так звану ціну злочинності. Ю.В.Александров, А.П.Гель, Г.С.Семаков. Кримінологія. Курс лекцій. – К.: МАУП. – 2002. – 296с. – Бібліогр.: с.288-289, с.53

Ціна злочинності – це економічні, соціальні, моральні, фізичні та інші шкідливі наслідки вчинених злочинів. Обчислюється цей показник за кількістю вбитих і покалічених потерпілих, пограбованих, обкрадених і принижених внаслідок вчинення злочинів; розмірами матеріальної шкоди, завданої злочинцями, і витратами держави на лікування потерпілих і поновлення їх здоров’я; витрати на утримання відповідних установ і правоохоронних органів, що здійснюють боротьбу із злочинністю. Ціну злочинності необхідно визначити для характеристики її суспільної небезпечності, а також для розрахунку бюджетних асигнувань на боротьбу із злочинністю. Без відповідного фінансового забезпечення програми попередження злочинності неможливо реалізувати.

А тепер охарактеризуємо якісні показники злочинності. Злочинність як явище матеріального світу перебуває у постійному русі і зміні, у безперервній динаміці.

Динаміка злочинності – кримінологічна категорія, що означає зміни у стані, структурі, характері, географії злочинності, що відбулася протягом певного періоду, тобто це зміна якісних і кількісних показників.

Основним показником динаміки є темп зростання або зниження кількості зареєстрованих злочинів. Цей показник показує, у скільки разів або на скільки відсотків певна кількість злочинів або злочинців більша або менша за аналогічний показник, узятий за базу порівняння. За базу порівняння може бути взятий показник першого року періоду, за який аналізується злочинність, або показник кожного попереднього року. В першому випадку темп зростання або зниження обчислюється щодо постійної бази і називається базисним, а в другому – щодо за змінної бази і називається ланцюговим. Темпи зростання або зниження злочинності характеризує інтенсивність зміни її рівня за одиницю часу. Цей показник може бути обчислений за формулою:

Тб = , або Тл = ,

де Зі – кількість злочинів, вчинених у певному році;

Зо – кількість злочинів, вчинених протягом першого року даного ряду динаміки;

Зі-1 – кількість злочинів, вчинених у попередньому році;

100 – частка населення, на яку ми розраховуємо темп злочинності. Кримінологія і профілактика злочинів. Загальна частина: Курс лекцій / Ю.В.Александров, А.П. Гаврилишин, В.Г. Лихолоб. – К., 1996. – с.15

На динаміку злочинності впливає багато детермінант, які за механізмом дії і змістом можна згрупувати у три напрямки:

правового характеру;

соціально-демографічні;

соціально-економічні, політичні, управлінські.

Детермінанти правового характеру пов’язані із станом кримінального законодавства і правозастосовчою практикою. Розширення або звуження сфери кримінальної відповідальності, криміналізація або декриміналізація діянь неминуче впливають на рівень і структуру злочинності. Недоліки управозастосовчій практиці органів, що здійснюють боротьбу із злочинністю, не реагування на окремі тяжкі злочини прояви так само позначаються на динаміці злочинності.

Демографічні зміни справляють не причинний, а функціональний вплив на злочинність. Так, низька питома вага злочинності неповнолітніх у країні в 1958р. – 5% - пояснюється ще й тим, що після війни серед населення країни значно зменшилася кількість неповнолітніх осіб.

Соціально-економічні, політичні та управлінські детермінанти чинять найістотніший вплив на злочинність та її динаміку як у країні загалом, так і в окремих її регіонах.

Географія злочинності – це поширення злочинності на певній території, що характеризується кількісними та якісними показниками злочинності в різних регіонах. Географія злочинності може зумовлюватись економічними, історичними, етнічними особливостями регіонів, концентрацією міського населення і іншими особливостями.

Структура злочинності – це внутрішня властива їй ознака яка розкриває якісно різні групи або види злочинів, з яких вона складається, вчинених за певний проміжок часу і на певній території. Структура говорить про те, що являє собою злочинність у конкретних умовах, яка визначальна якість цього явища. Основним показником структури злочинності є питома вага окремих круп або видів злочинів відносно їх загальної кількості. Питома вага – це відсоткове співвідношення частини злочинності до її загальної величини. Я.Ю. Кондратьєв. Курс кримінології: курс лекцій. - Київ Юрінком Інтер, 2001. – с.54.

Наприклад:

Пв = ,

де Зв – кількість злочинів певного виду, Зз – загальна кількість зареєстрованих злочинів.

Останнім часом дедалі частіше висловлюється думка про те, що поряд із традиційними показниками потрібно використовувати і витрати держави на боротьбу із злочинністю.

Наука кримінологія розрізняє наступні види злочинності:

за кількість вчинених злочинів:

первинна;

рецедивна;

за статтю злочинця:

чоловічі;

жіноча;

за віком:

доросла;

неповнолітня;

за характером діяння:

корислива;

насильницька;

змішана, тощо.

Також можна виділити чотирнадцять видів злочинності за главами Кримінального кодексу України.

Отже, такий видовий розділ допомагає, по-перше, конкретизувати вивчення багатьох проблем, а по-друге, це важливо для вирішення практичних завдань боротьби із злочинністю загалом та окремими її видами.

Але характеристика основних показників і видів злочинності буде не повною без урахування латентної злочинності, без цього неможливо визначити загальний стан злочинності у суспільстві.

3. Поняття латентної злочинності.

Під латентною (прихованою) злочинністю у кримінології та правоохоронній практиці розуміють сукупність злочинних діянь, що були реально вчинені, але не стали відомі органам кримінального судочинства і відповідно не відображаються в офіціальній статистиці. А.С. Шляпочников, Г.Н. Забрянський. Выявление латентной преступности. Сов. гос-во и право. – 1973. - №5. –