Вилучення такого роду слідів людини здійснюється аналогічно іншим слідам, які найчастіше бувають об’ємни-ми відбитками. Якщо є можливість, то відбитки зубів людини треба вилучати разом із носієм. В іншому випадку вдаються до їх фізичного мо-делювання, для чого краще за все підходить, перш за все, стоматологічні полімери, паста К, сіеласт та деякі інші полімерні матеріали. За допомо-гою пасти К вдається змоделювати зліпки відбитків зубів і нігтів на самих різноманітних носіях, навіть, на тілі живої людини та трупі потерпілого. Проте на тілі живої людини об’ємні відбитки зубів зберігаються протягом короткого часу, оскільки у силу пружності шкіри людини такі відбитки дуже швидко перетворюються з об’ємних у поверхневі. По одній із справ про навмисне вбивство за допомогою пасти К вдалося зробити зліпки відбитків зубів людини на тілі трупу потерпілої, по яких (у даному випад-ку - по мікровідбитках поверхні передніх різців) була успішно проведена індивідуальна ідентифікація запідозрюваного. А в іншому випаду мікровідбитки поверхні кликів запідозрюваного були виявлені на язичку алюмі-нієвої пробки пляшки із-під горілки [7.590].

Також, сліди зубів можуть бути також зафіксовані і вилучені шляхом виготовлення зліпків з гіпсу, воску, полімерних мас.

Після фотографування проводять опис слідів в протоколі, відзначаючи: відомості про об’єкт, на якому вони були залишені; вигляд і кількість слідів і інші вказані раніше загальні і приватні ознаки.

Для вилучення слідів зубів на шкірі трупа і подальшої консервації шкіри із слідами запрошують судово-медичного експерта.

Експертне дослідження.

Основним ідентифікаційним завданням, що вирішується при дослідженні слідів зубів, є ототожнення особи, що залишила ці сліди. Для проведення дослідження повинні бути одержані експериментальні порівняльні зразки - відтиснення зубів, зліпки-моделі зубів, щелеп. Відбір зразків проводиться за допомогою фахівця - лікаря-стоматолога або зубного техніка.

До діагностичних задач діяльності експерта в цьому питанні відносяться: визначення по слідах зубів статі, віку, анатомічних і патологічних особливостей зубного апарату, професійних ознак особи, що залишила ці сліди; відтворення окремих обставин події, за яких були залишені ці сліди (кількість людей, що їли, чи відбувалася боротьба між злочинцем і жертвою і т.д.).

Для проведення трасологічної експертизи разом із знайденими слідами зубів (їх зліпками) в розпорядження експерта представляють експериментальні сліди зубів осіб, що перевіряються, а в деяких випадках — гіпсові копії зубного апарату (закріплені в артикуляторі). Для отримання експериментальних слідів використовують плавлений сир, чистий віск, пластмаси, вживані в зубопротезній техніці. Для отримання порівняльних зразків і гіпсових копій зубів як фахівець привертають лікаря-стоматолога або зубного техніка [14, с.134].

Сліди нігтів. Сліди нігтів як об’єкти криміналістичного вивчення і носії криміналістичної інформації зустрічаються частіше всього на тілі потерпілого або злочинця. При їх огляді і дослідженні необхідно враховувати, що нігті не мають достатньо виражених особистих ознак. Більш того, на тілі вони можуть неправильно відображати і свої загальні ознаки: конфігурацію, форму, що пояснюється особливостями анатомічної будови шкіри.

Разом з тим за їх наявністю, місцем розташування слідів нігтів, їх кількістю і ступенем відображення можна судити про деякі обставини події, яка відбулася: про факт самооборони, про спосіб спричинення ушкоджень, факт задушення і ін.

Об’ємні сліди нігтьової пластинки значно інформативніші, оскільки розташовані на ній боріздки і заглиблення для людини так само індивідуальні, як і відбиток пальця і не змінюються протягом всього її життя. Вилучення таких слідів проводиться за загальними для об’ємних слідів правилами. Їх індивідуальна ідентифікація можлива за наявності зразків для порівняльного дослідження.

У випадку виявлення на місці події частин нігтів можлива ідентифікація особи. Так, наявність на нігтях лаку дозволяє встановити його групову приналежність (країну-виробника, фабрику, марку, тон).

Сліди нігтів фотографують і описують в протоколі: місцезнаходження, кількість, форма, розміри [13, с.128].

За наявності припущення, що у затриманого під нігтями могли зберегтися шматочки шкіри (епідермісу) тіла потерпілого або інші сторонні речовини з місця події, вміст з-під нігтів вичищають, потім нігті обстригають і все це направляють на судово-біологічну експертизу.

Інші гомологічні об’єкти. До них відносять сліди губ, носа, лоба, тобто ділянок шкіри, що не мають папілярних ліній.

Торкаючись цими ділянками голови різних предметів або навпаки – людина залишає потожирові сліди шкірного покриву – лоба, щік, кінчика носа, підборіддя, вушних раковин. Названі сліди голови у судово-слідчій практиці виникли у 50 –  рр. ХХ ст. Раніше криміналісти використовували тільки сліди губ та зубів. Будова зубів ще ХІХ столітті входила до характеристики зовнішності людини.

У п’ятдесяті роки японські вчені звернули увагу на особливості будови рельєфу шкіри губ та розробили методику криміналістичного дослідження їх слідів з метою ідентифікації людини. Пізніше французькі вчені дослідили будову вушних раковин і дійшли висновку, що вушні раковини можуть залишати сліди, за якими можливе ототожнювання злочинців. У колишньому СРСР роботи в сфері дослідження рельєфу шкірного покриву голови і можливості використання його слідів для ототожнювання були виконані у 70-ті роки С. І. Ненашевим. Він експериментально підтвердив дані іноземних науковців і довів, що не тільки шкіра губ та вушних раковин має особливу анатомічну будову, а й шкіра інших частин обличчя також має свої особливості, використання яких можливе для ідентифікації [7, с.115-117].

На відкритих поверхнях обличчя шкіра теж складається з дерми, покритої епідермісом, дерма має сосочки, але вони розміщені хаотично і не створюють папілярних валиків, як на долонях та підошвах ніг. Разом з тим будова дерми створює специфічний рельєф, який відрізняється, наприклад, щік від шкіри лоба, підборіддя