Протокол дорожньо-транспортної події обов’язково доповнюється планом-схемою, на якому вказується розташування знайдених слідів [13.145].
Якщо на місці події знайдені сліди гусеничного транспортного засобу, то заміряють і фіксують ширину колії (відстань між серединами слідів гусениць), ширину слідів гусениць (траків); конфігурацію і розміри слідів ланок (траків, черевиків); кількість, форму і розміри слідів грунтозацепа ланки (трака).
Якщо сліди залишені колесами гужового транспорту (віз), то виміри проводять ті ж, що і для слідів автомобіля. Проте, в процесі оцінки одержаних результатів враховують те, що виміряна ширина колії може бути дещо більшою ніж насправді за рахунок переміщення колеса на осі.
Таким чином фіксують і сліди копит (підков, лап) тварин, які використовуються для пересування. Відображення копит (підков, лап) дозволяє встановити вид тварини (кінь, віл, верблюд), ознаках ходи (доріжка слідів), спрямованість і вид руху (крок, рись, галоп), загальні і особливі ознаки копит чи підков. За цими ознаками при сприятливих обставинах проводиться ідентифікація тварини.
Сліди ходової частини транспортного засобу фіксують так само, як сліди ніг людини. Великий за протяжністю слід фотографують методом лінійної панорами. Окремо знімають ділянки з чітко вираженим малюнком протектора. Всі знімки роблять із застосуванням масштабної лінійки. З найчіткішої ділянки протектора, де відобразилися індивідуальні ознаки, виготовляють гіпсовий зліпок. Величина зліпка не повинна перевищувати 40х40 см, інакше він може зламатися. Тому ділянку сліду обгороджують.
Якщо сліди ходової частини знайдені на одязі потерпілого (наїзд, переїзд), то їх фотографують кілька разів. Спочатку треба відобразити весь предмет одягу так, щоб було видно місце розташування слідів. Потім - сам слід, заздалегідь розпрямивши одяг від складок і помістивши поряд масштабну лінійку [13.146].
Експертне дослідження. Слід зазначити, що для отримання якомога більше інформації про подію, з урахуванням виявлених слідів і об’єктів, можуть призначаютися різні види експертиз. Так, при виявленні на місці дорожньо-транспортної події слідів лакофарбового покриття, паливно-мастильних матеріалів і інших речовин призначається комплексна транспортно-трасологічна експертиза і експертиза речовин і матеріалів. Якщо для встановлення механізму дорожньо-транспортної події необхідне встановлення технічного стану транспортних засобів, швидкості їх руху, гальмівного шляху та ін., призначається комплексна автотехнічна і трасологічна експертиза.
На трасологічну експертизу перед експертом можуть бути поставлені такі питання:
1) шиною якої моделі залишений слід;
2) тип (марка, модель) транспортного засобу, що залишив сліди на місці події;
3) в якому напрямі рухався транспортний засіб, що залишив сліди;
4) чи не утворений слід даною шиною;
5) якими колесами (передніми, задніми, правими, лівими) залишені сліди на одязі потерпілого.
Якщо завданням трасологічної експертизи є ототожнення по слідах ходової частини конкретного автомобіля, то основну увагу слід приділити підготовці матеріалів, необхідних для порівняльного дослідження: колесо (шина) або їх відбитки (зразки слідів). Оптимальним варіантом є надання колеса повністю із камерою, але це не завжди можливо. Експерти не рекомендують направляти на дослідження транспортний засіб своїм ходом, оскільки під час пробігу індивідуальні ідентифікаційні ознаки можуть бути знищені. Тому найпоширенішим варіантом є представлення на експертизу самих шин або зразків [10.167].
Отримання зразків слідів автотранспортних засобів. Зразки одержують з урахуванням характеру слідів, що підлягають дослідженню: об’ємні або поверхневі. Для отримання об’ємних слідів автомобіль на малій швидкості прокочують по грунту, здатному відобразити загальні і окремі ознаки шини (наприклад, вологий пісок). При цьому одержують слід завдовжки в 2-3 оберти колеса. Одержані сліди уважно оглядають і вибирають дві ділянки, що містять відображення ознак, аналогічних тим, які спостерігаються в зліпках, вилучених з місця події. З цих ділянок виготовляють гіпсові зліпки.
Якщо сліди поверхневі, то і експериментальні зразки повинні бути поверхневими. Для цього на ділянку шини з ознаками, аналогічними тим, які були зафіксовані на місці події, наносять фарбувальну речовину (друкарську фарбу розкочують по рівній поверхні і забарвленим гумовим валом наносять на ділянку шини) і копіюють дану ділянку.
Якщо в ході огляду співпадаючу ділянку не вдалося встановити, то одержують відбитки (сліди) всього колеса. Для цього пензликом або пульверизатором наносять шар фарби на лист фанери або на гладкий сухий асфальт. Автомобіль поволі проїжджає по забарвленій поверхні, а потім по довгих смугах щільного паперу (наприклад, оборотна сторона шпалер). І в цьому випадку бажано одержати відбитки двох-трьох обертів колеса.
Знайдені на місці події деталі і частини, що відділилися, використовуються для розшуку транспортного засобу, його ідентифікації, а також для визначення ділянки зіткнення, наїзду.
Фіксація слідів від виступаючих частин транспортного засобу здійснюється в протоколі, відзначаючи їх місцерозташування, вигляд, величину форму, висоту від дорожнього покриття. Фотографують сліди як разом з об’єктом, на якому вони знайдені, так і окремо (з масштабною лінійкою). Можлива схематична зарисовка форми, локалізації, розмірів слідів.
Зі слідів незначних розмірів, які можуть бути використані для ідентифікації, одержують зліпки. Це можуть бути сліди, залишені головкою болта, гранню гайки, виступаючою частиною бампера, тощо.
Зліпки одержують за допомогою полімерних з’єднань і інших пластичних мас. Відбитки роблять з поверхневих слідів одягу потерпілого, що відобразилися на лакофарбовому покритті транспортного засобу. Для цих цілей використовують шматочки липкої плівки (наприклад, дактилоскопічної). [7, с.358] .
3.5 Робота зі слідами тварин.
Сліди тварин в криміналістичній практиці зустрічаються при використанні їх в злочинних цілях як гужовий транспорт або у випадках, коли тварини є предметами розкрадання. Частіше за все об’єктами трасологічного дослідження є сліди коня. При русі коня його копита залишають сліди, по яких можливо визначити напрям руху, алюр (крок, рись, галоп), постановку передніх і задніх ніг, а також встановити, чи був кінь підкований і на