В свою чергу, матеріальні об’єкти, які взаємодіють у процесі злочину, поді-ляються на особові і речові. Тому поділ джерел люди і речі – особові і речові є найбільш досконалим. Особові і речові джерела принципово відмінні:

а) особові джерела – це люди, які здатні мислити, наділені свідомістю та ідеаль-ним відображенням;

б) речові джерела – це об’єкти неживої природи, що мають нижчу форму відображення – елементарну;

в) відображення особистого джерела суб’єктивне і завжди бідніше за відображуваний об’єкт;

г) матеріальне відображення в зоні контактної поверхні адекватне відоб-ражуваному об’єкту;

д) ідеальне відображення особового джерела латентне, заховане від стороннього спостерігача, щоб його розкрити потрібне волевиявлення суб’єкта;

е) відображення матеріального джерела найчастіше очевидне і доступне для кожного стороннього дослідника.

Отже, матеріальні об’єкти доцільно поділити на особові і речові джерела, тобто люди і речі.

Джерело, що містить інформацію про один вид відображення, на-зивається простим. Якщо джерело одночасно несе інформацію про декілька видів відображення, то воно називається складним.

Поняття “складне джерело” зустрічається в юридичній літературі. Його використовують у теорії доказів, допускаючи існування доказів, інформація яких отримана “із декількох першочергових джерел”. Такі джерела названі “підсумовуючими” і віднесені до похідних доказів[8.338].

Ідеально відображає реальність тільки людина, яка наділена розумом і свідомістю. В кримінальному процесі люди – джерела криміналістичної інформації – це обвинувачуваний, потерпілий, свідок, спеціаліст, громадський позивач і відповідач. Вони зберігають відображення (сліди злочину) у вигляді уявних образів – слідів пам’яті. Таким чином, ідеальний слід – це суб’єктивний уявний образ, що називається слідом пам’яті, він принципово відрізняється від матеріального сліду.

Джерела матеріальних відображень – це об`єкти матеріального світу, головним чином, неживої природи, які елементарно відображають події злочину, оскільки були “присутніми” під час його вчинення.

Вчені П.Д. Біленчук, О.П.Дубовий, М.В Салтєвський вважали за необхідне об’єднати речові джерела в декілька груп:

1) предмети обстановки місця події (стілець, стіл, будова і т. п.);

2) об`єкти безпосереднього замаху (речі, цінності, гроші, транспортні засоби, тварини);

3) об`єкти біологічного походження (тканини, органи людини);

4) засоби вчинення злочину (знаряддя, зброя, предмети, інструменти, механізми, фізичні явища, сильнодіючі і радіоактивні речовини);

5) предмети, залишені злочинцем, учасниками злочину, на місці події (недокурок, сірник, шапка, хустина і т. п.);

6) речі, що випадково потрапили на місце події або умисно залишені після події злочину[8.336].

Професори В.Д.Басай та О.А.Кириченко вважать за доцільне виділити такі групи речових джерел криміналістичної інформації:

При цьому, речові джерела інформації – документи, з точки зору характеру і спо-собу фіксації в них знакової чи образної інформації про людину або інші речові джерела доказів можуть бути наступних різновидів: 1.Письмодокументи, що подані рукописними, машинописними, комп’ютерними, дру-карськими та іншими текстами письмової мови, у необхідних випадках із відповідними реквізитами: штампами, печатками та іншими посвідчення-ми. 2. Образодокументи у вигляді різного роду планів, таблиць, схем, ма-люнків, картин та інших художніх зображень різної інформації. 3. Фото-документи, що представлені фотоплівками, діафільмами, діапозитивами, фотокартками тощо. 4. Кінодокументи у вигляді кіноплівок та іншої кінопродукції. 5. Відеодокументи, що представлені різного роду відеозаписом. 6. Голографодокументи у вигляді різного роду голограм. 7. Аудіодокументи, що представлені магнітофонними та іншими стрічками. 8. Електрографодокументи у вигляді ксерокопій, факсокопій та інших електро-графічних копій письмо-, образо- і деяких інших різновидів документів. 9. Електроннодокументи, що представлені електронними записничками, пейджерами тощо. 10. Пластикодокументи, тобто різного роду пластикові банківські картки, посвідчення та інші подібні документи. 11. Комп’ютеро-документи у вигляді твердих або гнучких дисків (дискет), лазерних дисків та інших зберігачів комп’ютерної інформації. 12. Інші різновиди доку-ментів, що можуть з’явитися у міру розвитку інформаційних технологій[17.124].

Зрозуміло, що найбільш поширеними речовими джерелами інформації є сліди, які по своїй суті являють собою матеріальні і ідеальні продукти механізму злочину, тобто результат взаємодії суб’єктів злочину між собою і матеріальним середовищем.

Досліджуючи природу слідів, як речових джерел криміналістичної інформації, деякі автори відзначають, що вони становлять собою відображення властивостей предметів і явищ, які залишили їх. Так, Н.Майліс пише, що „...під слідом не-обхідно розуміти будь-яке матеріальне відображення властивос-тей речей і явищ, що дозволяє судити про ці властивості”. Подіб-ну думку висловлює Г. Грановський: „...слід формується внаслідок взаємодії властивостей слідоутворюючого і слідосприймаючого об’єктів” [13, с.145].

Інакше кажучи, сліди злочинів – це джерела інформації про події минулого. Діяльність щодо виявлення, фіксації, дослідження, оцінки і використання слідів-джерел інформації (фактичних даних) складає суть розслідування. Отже, вміння “читати” сліди злочину – одне з головних завдань співробітників правоохоронних органів. Загальновизнано, що сліди є одним з самих ефективних засобів встановлен-ня об’єктивної істини при розслідуванні та судовому розгляді справ. Сліди, як основні джерела інформації залишені на місці події, містять відомості про те, хто (що) залишив (залишило) їх, як вони були залишені, і, нарешті,