Згідно з існуючою у науці про знаки (семіотиці) класифікацією сліди належать до природних знаків, що відсилають до об’єкта (явища), який залишив слід. У природному знаці зв’язок того, що позна-чає, з тим, що позначається, побудовано на природних зв’язках і відносинах об’є-ктів та процесів матеріальної дійсності, тобто на причинно-наслідкових зв’язках, в яких наслідок є знаком причини, на відношенні цілого й частини[40.42]. Наприклад, наявність волокон на об’єкті, що дослід-жується, пов’язаний p одягом, з який контак-тував об’єкт, тощо.

Сліди в широкому розумінні – це всякі зміни в матеріальному середовищі, пов’язані з вчиненим злочином, і є його наслідком. Вони виникають в результаті взаємодії суб’єктів злочину з об’єктами матеріального середовища і найчастіше сконцентровані на місці вчинення злочину. Оскільки у взаємодію можуть вступати об’єкти біологічного походження – люди, тварини, мікроорганізми і фізичні тіла неорганічного походження – тверді, сипучі, рідкі та газоподібні, то вони по-різному відображають один одного. Тверді предмети, які мають стійку зовнішню форму, копіюють останню на слідосприймаючому предметі, що дозволяє ідентифікувати по сліду конкретний об’єкт (сокиру, лом, стамеску). Сипучі, рідкі та газоподібні тіла відображають себе через поділ цілого на частини, оскільки вони не мають самостійної фіксованої зовнішньої форми. Таким чином, криміналістична ідентифікація по слідах сипучих, рідких і газоподібних речовин не можлива. У процесі порівняння таких слідів встановлюється лише рід, вид і група речовини або їх якісно-кількісна однорідність. Наприклад, визначається однакова група крові порівнювальних зразків або однорідність викраденого бензину і зразка бензину, який міститься в ємкості.

Розділ науки криміналістики, що вивчає закономірності утворення і відображення в матеріальних слідах зовнішньої форми і внутрішніх властивостей слідоутворюючого об’єкта називається трасологією (від франц. La trass – слід і лат. logos – вчення).

Щодо розгляду слідів у вузькому аспекті, то це – матеріальні джерела, що відображають зовнішню будову і форму контактної частини слідоутворюючого об’єкта. Такі сліди ще називають джерелами трасологічної інформації, чи трасологічними слідами. Як, наприклад, сліди пальців рук, ніг, транспортних засобів, знарядь злому та ін. Це контактні сліди, які утворюються в момент взаємодії за рахунок змін (деформації, формування, зсуву, руйнування) зовнішніх ознак і внутрішніх властивостей слідоутворюючого об’єкта. Отже, слідоутворюючий об’єкт повинен бути більш твердим, ніж слідосприймаючий, а також не бути предметом, який не має власної зовнішньої форми. Слідосприймаючим об’єктом може бути як тверде, так і сипуче чи рідке тіло з тонкими нашаруваннями. Так, об’ємний слід взуття на піску, снігу, а іноді на в’язкій речовині або грунті (нашарування густої мастики) може відображати форму слідоутворюючого об’єкта, скажімо, форму і вигляд папілярного візерунка пальців злочинця, який брав змащену зброю.

Слідова інформація, як відображення і як знак, існує в єдиному матеріальному втіленні у вигляді:—

окремих матеріальних ут-ворень (субстратні сліди) — краплі рідини (крові, олії), уламки розбитого фарного скла, відстріляні гільзи тощо;—

структурно-поверхневих змін (морфологічні сліди) — відтиск ломика на дверях складського приміщення, слід взуття на вологій поверхні землі[14.34].

1.2 Роль речових джерел криміналістичної інформації в розкритті і розслідуванні злочинів.

Як відомо, при вчиненні злочину у слідчого виникає необхідність знайти і дослідити його ознаки. Сама можливість появи доказів залежить від продуктивності попереднього слідчого аналізу кримінальної ситуації. Первинно аналізуються інформаційні сигнали, а не докази. Початкова криміналістична інформація, як правило, закодована (в пам’яті свідків, в зброї, в слідах взуття злочинця та ін.). І лише її декодування (допит свідків, дослідження зброї, взуття) породжує докази, виявляє зв’язок досліджуваних джерел інформації з предметом доведення.

Джерел криміналістичної інформації при вчиненні злочинів може бути безліч. Так у злочинах вчинених в сфері економіки крім документів і осіб певних категорій джерелами первинної інформації можуть бути різні предмети (сировина і товари, устаткування і комп’ютерні дискети, предмети хабара, підроблені печатки і штампи, отруйні речовини) [15.150].

Слід враховувати, що джерела інформації (документальні, особові, речовинні) взаємно доповнюють один одного і є частинами загальної “картини сліду” дій суб’єктів злочинів. Криміналістична інформативність способу вчинення злочинів полягає в тому, що, піддаючи аналізу той або інший спосіб, можна наперед уявити собі, де і які сліди можуть бути залишені злочинцем, і навпаки, відштовхуючись від окремих знайдених слідів, можна визначити спосіб, яким був вчинений злочин.

Наприклад, при виявленні трупа С. на ділянці дороги в районі села М. біля тіла було знайдено осколки фарного скла. В результаті організації оперативних заходів в одному з гаражів, який належить місцевому жителю Н. було виявлено легковий автомобіль марки ВАЗ-2106 з розбитою правою фарою і слідами крові на капоті. На основі проведеної ідентифікації частинок скла було встановлено приналежність його даного транспортного засобу.[20.144]

Таким чином, подія злочину як одне з матеріальних явищ дійсності, виходячи з основоположних положень теорії пізнання, володіє властивістю відображення своїх характерних рис в окремих об’єктах, які в подальшому, при виявленні їх слідчим, експертом-криміналістом стають носіями інформації.

Інформація існує в середині відповідного об’єкта, що має свій інформаційний зміст і певну форму виразу (фізичну, знакову, образну і та ін.).

Відображенню в речових джерелах злочинної діяльності як результату взаємодії суб’єкта злочину з іншими особами і матеріальними об’єктами на місці події і відповідно виникнення інформації про злочин властиві не тільки загальні закономірності будь-якого процесу відображення, але і певні специфічні закономірності. До їх числа можна віднести наступні:

- прояв комплексу матеріальних слідів-наслідків, характерних для різного роду криміналістичних ситуацій при вчиненні злочинів звичайними і