Підставою скасування вироку можуть бути також інші істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону зокрема:

за наявності підстав для закриття справи її не закрито;

якщо вирок винесено незаконним складом суду;

коли порушено право обвинуваченого на захист;

коли порушено право обвинуваченого користуватись рідною мовою, якщо він володіє, і допомогою перекладача;

якщо розслідування справи проводила особа, яка підлягає відводу;

якщо справу розглянуто у відсутності підсудного, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст. 262 КПК;

коли порушено правила підсудності;

у випадку порушення таємності наради суддів;

якщо вирок (постанову) не підписано будь-ким із судів;

коли у справі відсутній протокол судового засідання або перебіг судового процесу у передбачених цим кодексом випадках не фіксувався технічними засобами;

коли порушено вимоги статей КПК про обов’язковість пред’явлення обвинувачення і матеріалів розслідування для ознайомлення;

якщо обвинувальний висновок не затверджений прокурором або його не було вручено обвинуваченому;

у випадку порушенні вимог закону, який встановлює незмінність складу суду, надання підсудному права виступити в дебатах, і з останнім словом (ст. 370 КПК).

Підставою для скасування або зміни вироку може також бути неправильне застосування судом кримінального закону, у випадках:

незастосування кримінального закону, який підлягає застосуванню;

застосування кримінального закону, який підлягає застосуванню;

неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту (ст. 371 КПК).

Добра обізнаність захисника, з тим, які обставити ведуть до скасування вирок, а які – до його зміни, дає можливість в апеляційній скарзі згрупувати доводи, дати належну їм правову оцінку, правильно сформулювати основну думку захисту. Виклавши всі доводи в аргументи у мотивувальній частині скарги, захисник переходить до формування резолютивної частини, яку має викласти чітко, точно конкретно, жодної альтернативи не може бути.

При підготовці апеляційної скарги захисникові слід також пам’ятати і про деякі ніші особливості цієї стадії процесу.

Нове процесуальне законодавство, яке діє з 6 липня 2001 р., передбачає (ст. 374 КПК) скасування вироку (постанови) з поверненням справи прокурору, НП додаткове розслідування чи новий судовий розгляд у певних випадках:

коли під час дізнання чи судового слідства були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, що викликали можливість ухвалення вироку чи постанови;

якщо є підстави для застосування кримінального закону, який передбачає більше тяжкий злочин, обвинувачення у вчиненні якого засудженому не пред’являлося;

якщо під час спеціального судового розгляду справи встановлено таку однобічність або неповноту дізнання чи досудового слідства, які не можуть бути усунені в судовому засіданні;

за необхідності застосування більш тяжкого покарання;

з метою скасування необґрунтованого виправдувального вироку першої інстанції;

якщо мало місце обґрунтоване звільнення засудженого від відбуття покарання.

Скасовуючи вирок, апеляційний суд не може вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність чи не достовірність обвинувачення, достовірність чи недостовірність зібраних доказів.

Апеляційний суд може скасувати вирок лише в певній його частині і направити на додаткове розслідування чи новий судовий розгляді, залишивши а силі другу частину вироку.

Апеляційний суд, за новим законом відповідно до ст. 372 КПК, скасовуючи вирок першої інстанції, може поставити свій вирок у випадках застосування закону про більш тяжкий злочин чи збільшення обсягу обвинувачення за умови, якщо засудженому було пред’явлено обвинувачення у вчиненні такого злочину чи у такому обсязі такого злочину, чи у такому обсязі від цього він захищався в суді першої інстанції.

Що стосується виправдальних вироків, то нове законодавство встановило важливе положення про те, що апеляційний суд не вправі скасувати виправдальний вирок лише з мотивів істотного порушення прав підсудного, а також не вправі скасувати постанову про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру лише з мотивів істотного порушення прав особи, стосовно якої ставиться питання про застосування цих заходів (ч.2 ст. 367 КПК).

Ц разі подачі апеляційної скарги, яка за змістом не відповідає вимогам ст. 350 КПК, головуючий своєю постановою залишає апеляцію без руху і повідомляє про необхідність виконання вимог закону протягом семи діб від моменту одержання повідомлення. Якщо у визначений строк ці вимоги не будуть виконані, апеляція визначається такою, що не може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції, який вправі визнати апеляції такою, що підлягає розгляді, і дати розпорядження суду першої інстанції щодо виконання ним вимог ст. 351 КПК, тобто повідомлення про апеляції.

Якщо термін подання апеляції, встановлений ст. 349 КПК, пропущений з поважних причин, суд, який постановив вирок, на клопотання апеляції та може відновити його.

Питання про відновлення терміну розглядається у судовому засіданні. Постанова судді чи ухвали суду з питань відновлення пропущеного терміну може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції.

Подання апеляції на вирок, ухвалу чи постанову суду зупиняє набрання ними чинності. Справа призначається до розгляду не пізніше ніж за три місяці з дня направлення її до апеляційного суду. До початку розгляду справи захисник має право доповнити, змінити або відкликати апеляційну скаргу, а також подати своє заперечення на апеляцію іншого захисника. Правда, закон встановлює на вирок, ухвалу чи постанову суду зупиняє набрання ними чинності. Справа призначається до розгляді не пізніше ніж за три місяці з дня направлення її до апеляційного суду. До початку розгляду справи захисник має право доповнити, змінити або відкликати апеляційну скаргу, а також подати своє