Підставами для застосування протокольної форми досудової підготовки матеріалів є наявність достатніх даних, що свідчать про вчинення злочину, перелічених у ст..425 КПК, це:

зараження венеричного хворобою (ч.1.ст.133КК);

Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст.164 КК);

крадіжка ( ч. 1 ст. 185 КК);

грабіж (ч. 1 ст. 186 КК);

викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж, кабельних ліній зв'язку та їх облад-нання (ч. 1 ст. 188 КК);

шахрайство (ч. 1 ст. 190 КК);

умисне знищення або пошкодження майна (ч. І ст. 194 КК);

порушення порядку заняття господарською та бан-ківською діяльністю (ч. 1 ст. 202 КК);

заняття забороненими видами господарської діяль-ності (ч. 1 ст. 203 КК);

фіктивне підприємництво (ч. 1 ст. 205 КК);

ухилення від сплати податків, зборів, інших обо-в'язкових платежів (ч. 1 ст. 212 КК);

порушення порядку здійснення операцій з метало-брухтом (ч. 1 ст. 213 КК);

обман покупців та замовників (ч. 1 ст. 225 КК);

фальсифікація засобів вимірювання (ч. 1 ст. 226 КК);

знищення або пошкодження лісових масивів (ч. 21 ст; 245 КК);

незаконна порубка лісу (ст. 246 КК);

порушення законодавства про захист рослин (ст. 247 КК);

незаконне полювання (ч. 1 ст. 248 КК);

незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ч. 1 ст. 249 КК);

проведення вибухових робіт з порушенням правил |охорони рибних запасів (ст. 250 КК);

хуліганство (ч. 1 ст. 296 КК);

порушення правил адміністративного нагляду (ст. 395 КК).

При очевидності вчинення вказаних фактів злочину [протокольне провадження здійснюють, як правило, дільничні інспектори міліції, дізнавачі, оперативні уповноважені карного розшуку та інші працівники органів внутрішніх справ.

Діяльність органів ОВС, які готують протокольну форму досудової підготовки матеріалів, може розпочатись тільки за певних обставин.

По-перше, це наявність одного з приводів і пістав до порушення кримінальної справи, включення до переліку ст.94 КПК і оформлених відповідно до статей 95 і 96 КПК та вимог наказу МВС України «Про порядок прийому, реєстрації, обліку і розгляду в органах, підрозділах та установах внутрішніх справ України заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини і пригоди» від 26 листопада 1991р. №500.

По-друге, наявність відповідної вказівки начальника органу дізнання конкретному працівникові щодо підготовки протокольної форми за матеріалами, що зареєстровані в книзі обліку заяв і повідомлень про злочини і пригоди. Але на практиці досить часто начальний органу дізнання дає вказівку щодо підготовки протокольної форми не конкретному виконавцеві, а начальнику структурного підрозділу, який в свою чергу дає відповідну вказівку своєму підлеглому.

Це пов’язано з тим, що в системі МВС України передбачений відомчий контроль за процесом підготовки протокольної форми, оскільки особа, що здійснює досудову підготовку матеріалів, погоджує своє рішення з начальником структурного підрозділу (наприклад, дізнавач – з начальником відділення дізнання) до направлення матеріалів протокольного провадження начальнику органу дізнання для затвердження.

У КПК України не встановлено, в який формі дається доручення щодо здійснення протокольного провадження. А у практичній діяльності органів дізнання застосовуються дві форми такого доручення:

1. розпорядження начальника органу дізнання на бланку доручення, в якому крім вказівки про протокольне провадження зазначається також дата, до якої необхідно зібрати матеріали і подати їх начальнику для розгляду;

2. письмове розпорядження начальника органу дізнання про здійснення протокольного провадження, дане на документах, які за своєю суттю є приводами для порушення кримінальної справи: протоколах заяв про вчинений злочин, протоколах явок з повинною, рапортах працівників органу дізнання, які безпосередньо виявили ознаки злочину, тощо.33 Є.Г. Коваленко «Кримінальний процес України»: Навч.посіб.К.2005р. ст..540-542.

Діяльність органу дізнання з реалізації протокольної форми можна поділити на такі етапи:

прийняття, реєстрація і розгляд заяви або повідомлення про злочин;

перевірка повідомлення про злочин, що включає в себе збирання доказів, встановлення обставин злочину і взяття у правопорушника зобов’язання про з’явлення;

складання і підписання протоколу особою, яка здійснювала досудову підготовку матеріалів;

вивчення матеріалів та протоколу начальником органу дізнання;

затвердження протоколу начальником органу дізнання;

ознайомлення правопорушника з матеріалами та протоколом;

порушення прокурором кримінальної справи та вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод учасників процесу;

складання прокурором обвинувального висновку;

направлення протоколу та всіх матеріалів справи до суду.

Строк протокольної форми досудової підготовки матеріалів встановлено 10 днів. У виняткових випадках цей строк може бути продовжено до 20 днів відповідним прокурором.

Початок протокольного провадження збігається з моментом надходження до органу дізнання заяв та повідомлень про злочини, перелічені в ст. №25 КПК України. Після їх реєстрації заяви та повідомлення як привід до порушення справи передаються начальнику органу дізнання, який приймає рішення про провадження дізнання шляхом протокольної форми досудової підготовки матеріалів.

Предмет доказування є єдиним для всіх видів досудового провадження, і закон не містить будь-яких винятків щодо протокольної форми. Тут, як і під час розслідування, мають бути всебічно, повно та об’єктивно встановлені всі обставини вчиненого злочину, з’ясована шкода, заподіяна злочином, дослідженні причини та умови, які сприяли вчиненню злочину.

При протокольній формі досудової підготовки матеріалів заборонено провадити будь-які слідчі дії, за винятком огляду місця події.

Огляд місця події провадиться органом дізнання відповідно до встановленої процедури.

Речові докази і документи можуть бути отримані шляхом їх витребування без провадження виїмки.

Предмети документи можуть бути надані також правопорушником або очевидцями вчиненого злочину.

При протокольній формі досудової підготовки матеріалів неприпустимі будь-які заходи процесуального примусу, включаючи привід очевидця для давання пояснень. Тут не передбачено ані освідування, ані впізнання, ані затримання. Навіть не передбачається проведення експертизи. Якщо необхідно здійснити будь-які дослідження речових доказів або документів, то вони провадяться як попередні поза експертні дослідження.