учасниками, завершаючої стадії кримінального процесу, виконання вироку є: суд, прокурор, потерпілий, засуджений (виправданий) цивільний позивач, цивільний відповідач, орган фактично виконуючий вирок. Кожен із учасників має певні права, наприклад, орган, який фактично виконує вирок має право вимагати від суду роз’яснення у винесеному судом вироку, всього що стосується виконання вироку, а також і мають певні обов’язки, наприклад з’явитись на судове засідання, при розгляді виниклих в процесі виконання вироку питань, за винятком випадків передбачених КПК.
3. Питання, які вирішуються судом у стадії виконання вироку, та порядок їх вирішення
У стадії виконання вироку виникає ряд проце-суальних питань, які вимагають судового вирішення. Роз-глянемо їх.
А. Питання, які виникають у процесі звернення вироку до виконання.
1. До таких питань насамперед належить відстрочка виконання вироку. Вона може бути застосована щодо засуджених до позбавлення волі або до виправних робіт при наявності однієї з встановлених кримінально-процесуальним законом (ст. 405 КПК) підстав, а са-ме: а) тяжкої хвороби, яка перешкоджає відбуванню по-карання, — до його видужання; б) вагітності засудженої на момент виконання вироку — на строк не більше одного року; в) наявності у засудженої малолітніх дітей — до досягнення дитиною трирічного віку; г) коли негайне відбуття покарання може потягти за собою винятково тяжкі наслідки для засудженого або його сім'ї через особливі обставини (пожежа, стихійне лихо, тяжка хво-роба або смерть єдиного працездатного члена сім'ї) — на строк, встановлений судом, але не більше одного року з Дня набрання вироком законної сили.
Пленум Верховного Суду України в постанові від 21 грудня 1990 року «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні пи-тань, пов'язаних з виконанням вироків» роз'яснив судам, Що перелік виняткових обставин, перелічених в п. 4 ст. 405 КПК, не є вичерпним, і суд може визнати такими підставами й інші обставини, які свідчать про те, що негайне відбуття покарання може спричинити виключно тяжкі наслідки для засудженого та його сім'ї.
Проте відстрочка виконання вироку в зв'язку з ,наяв-ністю перелічених підстав не допускається щодо: особ-ливо небезпечних рецидивістів; осіб, засуджених за особ-ливо небезпечні злочини проти держави; осіб, засуд-жених за інші тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п'яти років.
У процесі звернення вироку до виконання суд вправі надати засудженому відстрочку або розстрочку сплати штрафу, коли він не має можливості сплатити його не-гайно, але не більше як на один рік.
Відстрочку виконання вироку, передбачену ст. 405 КПК, не слід змішувати з відстрочкою виконання, яка може бути надана засудженому до позбавлення волі на підставі ст. 46 КК. В останньому випадку відстрочка виступає кримінально-правовим засобом виправлення і перевиховання осіб, які вперше засуджені до позбавлення волі на строк до трьох років, і питання про неї обгово-рюється судом під час постановлення вироку, в суді ж воно і вирішується. Але звільнення від відбуття покарання такого засудженого при дотриманні ним належної поведінки та виконання покладених обов'язків (випробу-вальних умов) або, навпаки, приведення вироку до реаль-ного виконання у разі недотримання цих умов вирішується судом у процесі фактичного виконання ви-року.
Б. Питання, які вирішуються судом у процесі фак-тичного (реального) виконання вироку.
1. Про застосування умовно-дострокового звільнення від покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким (ст. 52, 53 КК, ст. 407 КПК). Це питання розглядається суддею районного (міського) суду за міс-цем відбування покарання засудженим за спільним по-данням органу, що відає виконанням покарання, і спос-тережної комісії або служби у справах неповнолітніх при виконкомі місцевої Ради народних депутатів (державній адміністрації). Коли йдеться про умовно-дострокове звіль-нення осіб, умовно
засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці й умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, то це питання вирішується за спільним поданням адміністрації і громадських організацій за місцем роботи засудженого.
Щодо осіб, які відбувають покарання в дисциплі-нарному батальйоні, то їх умовно-дострокове звільнення від покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням застосовується суддею війсь-кового суду гарнізону за місцем знаходження засуджено-го за поданням командування дисциплінарного баталь-йону.
Питання про застосування умовно-дострокового звільнення від покарання і заміну невідбутої частини покаран-ня більш м'яким вирішується судом за участю прокурора, представника органу, що відає виконанням покарання, і, як правило, засудженого в порядку, встановленому ст. 407 КПК.
2. Про застосування умовного звільнення з місць поз-бавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці (ч. 1, 2, 3 ст. 52 КК; ст. 407 КПК). Це питання вирішується в розглянутому вище порядку при наявності зобов'язання засудженого зразковою поведінкою і чес-ною працею довести своє виправлення.
3. Про звільнення від покарання і пом'якшення пока-рання, що вже реально виконується, у випадках засуд-ження особи за діяння, караність якого нововиданим законом усунена або пом'якшена (ст. 54 КК; ст. 405 КПК). Звільнення від покарання або його пом'якшення здійснюється судом негайно після набрання відповідним законом чинності за місцем відбування покарання засудженим за його заявою або поданням прокурора чи орга-на, який відає відбуванням покарання. Ухвала суду або постанова судці про звільнення від покарання або його пом'якшення повинна ґрунтуватися тільки на обставинах справи, встановлених судом при постановленні вироку, та їх юридичній оцінці, яку дано цим судом.
4. Про звільнення від відбування покарання засуджено-го, який захворів на тяжку хворобу (ст. 109 ВТК; ст. 408 КПК). У випадку, коли засуджений до позбавлення волі захворів під час відбування покарання на хронічну ду-шевну або іншу тяжку хворобу, яка перешкоджає