Постанови суду виносяться в загальному порядку, по-винні містити мотиви прийнятого рішення і точне його формулювання. Вони можуть бути оскаржені й опротес-товані, за винятком випадків, спеціально застережених у кримінально-процесуальному законі (ст. 407, 408, 408 , 408, 409, 410, 411, 414 КПК), коли вони оскарженню не підлягають, але можуть бути опротестовані прокурором у порядку нагляду. Опротестування постанови суду про за-стосування умовно-дострокового звільнення від покарання і заміну покарання більш м'яким (ст. 407 КПК) зупиняє її виконання до розгляду справи вищестоящим судом.

Отже, законодавець в кримінально-процесуальному кодексі чітко визначає перелік питань, які можуть виникати в стадії виконання вироку, для вирішення яких необхідний судовий розгляд, а також визначає порядок вирішення таких питань в судовому засіданні.

Висновок

Підводячи підсумків по даній курсовій роботі і в цілому по стадії кримінального процесу виконання вироку, ухвали і постанови суду, можна зробити такі висновки.

Стадія виконання вироку, ухвали і постанови суду є самостійною і заключною стадією кримінального процесу України. Разом з тим, що вона виконує спільні з іншими стадіями, завдання кримінального процесу, вона виконує і самостійні притаманні лише даний стадії на мою думку “основним” і неухильним завданням даної стадії є забезпечення виконання вироку в точний відповідності із законом. В свою чергу виконання даного завдання сприяє досягненню основної цілі покарання, виправленню і перевиховання засудженого, в попереджені скоєння ними нових злочинів і правопорушень, так і скоєння злочинів іншими морально нестійкими особами.

При додержані, впродовж всього кримінального процесу, суб’єктами, які здійснюють цей процес законності і виконанням всіх покладених на них завдань буде проведена правильна кваліфікація злочину, а в результаті і винесення відповідного вироку суду, який проводиться до виконання. Але у випадку, коли виникають додаткові питання в ході виконання вироку, щоб уникнути неправильного, а в результаті і незаконного застосування покарання суд зобов’язаний ретельно, всебічно, об’єктивно дослідити дане питання за допомогою інших учасників цієї стадії, прокурора, представників виправно-трудових установ, комісії лікарів, різноманітних громадських організацій, після дослідження виникшого питання суд виносить доповнення до попереднього вироку, а також постанови і ухвали, або залишає попередній вирок без змін, якщо на доповнення немає підстав.

Для правильного виконання вироку необхідно не лише уникнення порушень з боку суду, а й з боку інших учасників процесу, тому суд не припиняє своєї діяльності винесенням вироку, ухвали і постанови та зверненням їх до виконання, а здійснює контроль за законністю і точністю його виконання органами фактично виконуючим вирок.

Таким чином дана стадія триває досить значний проміжок часу, але по різних справах він є неоднаковим. Але незалежно від тривалості даної стадії дотримання кримінально-процесуального, кримінального права та інших нормативно-правових актів усіма суб’єктами забезпечить правильне застосування покарання.

Список використаної література

Кримінально-процесуальний кодекс України; К., - 2002 р.

М.М.Михеєнко, В.Т. Нор “Кримінальний процес України”., К., 1999 р.

В.М. Тертичиник “Кримінально-процесуальне право”, К., 2000 р.

М.А.Чєльцов “Уголовый процес”, М., 1962 р.

Я.С.Аврах “Новое уголовное и уголовно-процесуальное законодательство”, Казань.: 1961 р.

Е.Ф.Куцова “Исполнение приговора”, М., 1960 р.

М.С. Строгович “Уголовный процесс”, М., 1949 р.

А.Л. Ривлин “Перегляд вироку”, М., 1958 р.

Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами України процесуального законодавства про вирішення питань, пов’язаних з виконанням вироків” – 21.12.1990 р.

Кримінальний кодекс, К., 2001 р.