ду-шевну або іншу тяжку хворобу, яка перешкоджає від-буванню покарання, суддя районного (міського) суду за поданням адміністрації виправно-трудової установи і на підставі висновку лікарської комісії, а у випадку виник-нення у судді сумнівів щодо його правильності — на підставі висновку судово-медичної (психіатричної) екс-пертизи, яку він призначає, має право вирішити питання про звільнення такої особи від дальшого відбування по-карання, про що виносить постанову. При цьому судця вправі застосувати до засудженого примусові заходи ме-дичного характеру або передати його на лікування орга-нам охорони здоров'я.
Суд обов'язково звільняє названих засуджених від дальшого відбування покарання у вигляді виправних робіт або штрафу.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України, до подання судові про звільнення від відбування покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу, адміністра-ція місць їх утримання має обов'язково додати копію вироку, особову справу засудженого та висновок спе-ціальної лікарської комісії. На вимогу суду можуть на-правлятись також інші матеріали, які мають значення для вирішення питання про звільнення засудженого.
5. Про звільнення від відбування покарання осіб, умовно засуджених до позбавлення волі або умовно звіль-нених з місць позбавлення волі, у зв'язку з визнанням їх інвалідами першої або другої групи (ст. 408 КПК). Це питання вирішується суддею районного (міського) суду за місцем роботи особи, умовно засудженої до позбавлен-ня волі з обов'язковим залученням до праці або умовно звільненої з місць позбавлення волі з обов'язковим залу-ченням до праці, яка під час такої праці дістала інва-лідність першої або другої групи, на підставі подання органу, що відає виконанням покарання, та висновку лікарсько-трудової експертної комісії (ЛТЕК).
Якщо інвалідність названих осіб настала з причин, не пов'язаних з їх трудовою діяльністю, суд може або дост-роково звільнити таку особу від дальшого відбування покарання, або направити її для відбування позбавлення волі.
6. Про скасування умовного засудження і відстрочки виконання вироку (ч. 5, 6 ст. 45; ч. 5 ст. 46 КК; ст. 408 КПК). Дане питання вирішує суддя районного (міського) суду за місцем проживання засудженого при наявності підстав, указаних у зазначених нормах кримінального закону, за поданням органів внутрішніх справ, а щодо неповнолітнього — за спільним поданням органу внут-рішніх справ і служби у справах неповнолітніх, або за клопотанням громадської організації чи трудового ко-лективу, яким засудженого було передано на перевихо-вання і виправлення чи покладено обов'язок здійснювати нагляд за засудженим і проводити з ним виховну роботу.
7. Про звільнення від покарання засудженого, щодо якого виконання вироку відстрочено (ч. 6 ст. 46 КК; ч. З ст. 408 КПК). Це питання вирішується суддею у поряд-ку, охарактеризованому в п. 6. При цьому необхідно зазначити, що при розгляді цих питань (п. 6, 7) у судо-вому засіданні беруть участь представники всіх названих органів, громадських організацій і трудових колективів.
8. Про застосування і скасування відстрочки відбу-вання покарання вагітним жінкам та жінкам, які мають Дітей віком до трьох років (ст. 46 ЮС; ст. 408 КПК). Питання про застосування відстрочки відбування пока-рання виникає і вирішується судом в процесі реального виконання вироку, яким жінка засуджена до позбавлення волі за нетяжкий злочин або за тяжкий, але на строк не більше п'яти років, і вона під час відбування покарання завагітніла або народила дітей (дитину). За таких об-ставин відстрочка відбування покарання застосовується суддею районного (міського) суду за місцем відбування покарання засудженої за поданням органу, що відає ви-конанням покарання, письмово погодженим з прокуро-ром. Разом з поданням в суд направляються матеріали, які підтверджують наявність підстав та умов для надання відстрочки (засудження за злочин, що не є тяжким або хоч і є тяжким, але міра покарання не перевищує п'яти років позбавлення волі; вагітність в межах строку, на який за діючим законодавством (ст. 179 КЗП) жінка може бути звільнена від роботи у зв'язку з вагітністю і поло-гами; народження засудженою дитини (дітей); вік дітей не перевищує трьох років; наявність у засудженої сім'ї чи родичів, які дали згоду на спільне з нею проживання, або ж наявність у неї можливості самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини).
Питання про скасування відстрочки відбування пока-рання щодо названих категорій засуджених жінок вирі-шується суддею районного (міського) суду за місцем про-живання засудженої за поданням органу внутрішніх справ, який здійснював контроль за її поведінкою під час від-строчки. При цьому згоди прокурора для внесення такого подання не вимагається. До подання мають бути додані матеріали, які підтверджують підстави скасування від-строчки.
Подання про застосування відстрочки відбування по-карання, а так само про скасування відстрочки розгля-дається суддею в десятиденний строк з моменту надход-ження його до суду. Судовий розгляд відбувається з обо-в'язковою участю прокурора, представника органу, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженої під час відстрочки покарання, і, як правило, з участю самої засудженої. За результатами розгляду судця виносить постанову.
9. Про направлення осіб, умовно засуджених до поз-бавлення волі і умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, в місця позбав-лення волі відповідно до вироку (ст. 409 КПК).
В разі ухилення особи, яка умовно засуджена до поз-бавлення волі з обов'язковим залученням до праці, від виконання вироку питання про її направлення в місця позбавлення волі відповідно до вироку вирішується суд-дею районного (міського) суду за місцем затримання засудженого на підставі матеріалів органу внутрішніх справ.
В разі ухилення особи, умовно засудженої до позбав-лення волі з обов'язковим залученням до праці, або осо-би, умовно звільненої з місця позбавлення