Dike – приватний процес. Порушувався за скаргою потерпілого при вчиненні всіх інших злочинів (вбивство, зґвалтування, крадіжка тощо.)

Публічний процес.

Головною особливістю публічного процесу було те, що він розпочинався з ініціативи держави або повноправного громадянина (особа, яка мала афінське громадянство і досягла 20 років), жінки, ???, раби скарги не могли подавати.

Держава або громадянин були позивачами.

Відповідачем був повноправний громадянин.

Розгляд справ, про вчинення антидержавних злочинів розглядався в:

???? проводив досудове розслідування справ про антидержавні злочини, після чого вони направлялись на розгляд ???. ???? (до 338 р. до н.е. ???? тільки розслідував справи про антидержавні злочини, але після 338 р. до н.е. – битви при Хіропеї, йому було доручено судити усіх громадян, які не захищали батьківщину, покинули її на призволяще, а також в час римського панування. Тищик Б.Й. Історія держави і права країн Стародавнього світу. Навч. пос. у 2-х томах. Т 1. Історія держави і права країн Стародавнього Сходу і Стародавньої Греції. Львів “Смолоскип” – 1999.-С.147

Рада 500 - ??? – мала повноваження щодо розгляду справ про антидержавні злочини. До неї подавати заяви та скарги. Однак Рада 500 мала обмежені повноваження щодо покарання, а її рішення могли бути оскаржені в ????.

Народні збори – виступали як найвища судова інстанція. Розглядали справи про антидержавні злочини.

Народні збори могли проводити розгляд справи від початку і до кінця, або тільки в принципі висловлювали свою думку щодо винності громадянина з наступною передачею справи в суд, у випадках обвинувачення впливових і знатних, яких суд міг виправдати, незважаючи на очевидну вину.

??? – суд першої і другої інстанції. Спочатку ??? розглядала як приватні так і публічні справи, але згодом приватні справи з її компетенції були вилучені, і передані іншим судам.

Якщо публічний процес ініціювався державою, то збір, вивчення доказів здійснювались спеціальним судовим органом або службовою особою. Доказами були: 1) признання; 2) документи; 3) показання свідків. Як правило розслідування проводилось ????, ????????, Радою 500.

Докази вивчались, після цього вміщували в спеціальні посудини і опечатували.

Подальше подання доказів не допускаються.

В процесі, ініційованому громадянином, функцію збору доказів на стадії попереднього слідства здійснював сам громадянин або спільно з державними органами.

Судовий розгляд

Особливістю процесу було те, що його необхідно було довести до кінця, на відміну від приватного процесу, який міг бути зупинений за ініціативи потерпілого.

Якщо скаржник припиняв процес, то він мав сплатити штраф в розмірі 1000 дракм.

Ініціатор процесу звільнявся від сплати судового мита. Скаржник матеріальної вигоди при виграші справи не мав, а у разі програшу справи мав сплатити штраф у розмірі 1000 драм, якщо при голосуванні у суді на його користь було подано менше 1/5 голосів суддів.

Якщо ініціатором процесу був громадянин, він особисто здійснював обвинувачення, якщо держава – вибраний з громадян або призначений обвинувач.

Судовий розгляд проводився в формі судових дебатів.

Обвинувачення подавало докази, а обвинувачення давав пояснення та доводив свою не винуватість.

Оскільки антидержавні злочини розглядались здебільшого в ???, в кінці судового засідання проводилось таємне голосування без попередньої наради суддів. Судді вкидали в спеціальну посудину камінці чорного і білого кольору, що відповідно, означало винність і невинність особи. При рівній кількості камінців особу вважали виправданою.

Нерідко проводилось голосування і щодо виду та розміру покарання, оскільки не завжди в Законі було передбачено санкцію. Пропозицію могли вносити як обвинувачений так і обвинувач.

Виконання вироку доручалось ??? одинадцять (смертна кара або тілесні покарання).

Особи, засуджені до штрафу на користь держави при несплаті штрафу ставали її боржниками і тримались у в’язниці до сплати штрафу. При несплаті суми застосовувалась або конфіскація майна, або продаж в рабство.

Приватний процес розглядався виключно з ініціативи потерпілого або його родичів.

Скарги могли подати тільки афінські громадяни.

За жінок заяви подавали опікуни, за ????, за рабів – господарі.

Якщо чужинець був наділений правом ???, за нього скаргу подавав прокскен-представник.

Органами, які розглядали справу були:

???? – якщо потерпілою стороною був повноправний афінський громадянин. ??? розглядав справи про:

а) навмисне вбивство;

б) поранення чи спричинення каліцтва при замаху на життя людини;

в) про підпал і отруєння.

Рада 500 – справи про службові порушення.

Народні збори – справи: а) з приводу хабарництва; б) зловживань державних урядовців владою; в) на зловмисних донощиків.

Архонт бази лева – справи, що торкались релігійного культу.

Колегія фасмофетів- справи про: а) незаконне присвоєння громадянства; б) одержання громадянства нечесним шляхом; в) хабарництво; г) фальшиві показання свідків; д) чужоложство. Як правило колегія фесмофетів готувала справи до розгляду і різко проводила розгляд.

Суд ефеьів – справи про: а) вбивство з необережності; б) намовлення до вбивства; в) співучасть у вбивстві; г) вбивство негромадянина; д) вбивство при самообороні; е) вбивство злодія, спійманого на гарячому; є) коханця дружини; ж) справи громадян, які були засуджені на вигнання за ненавмисне вбивство, але знову вчинили вбивство; з) справи про вбивство, коли злочинець не встановлений або якщо воно спричинено тваринною чи предметом (упав камінь) Тищик Б.Й. ІДП країн Стародавнього світу. Навч. пос. в 2-х томах. Т 1. ІДП країн Стародавнього сходу та Стародавньої Греції. Львів “Смолоскип” – 1999.-С.148..

Колегія одинадцяти – справи щодо:

а) розбійників;

б) злодіїв;

в)викрадачів дітей

???? – як друга інстанція відносно рішень інших судових органів.

Попереднє слідство

Потерпілий або родичі викликали особу до суду і при свідках повідомляли день і годину розгляду справи.

В законах Драконта вказувалось, що оголосити судове розслідування необхідно