Голова апеляційного суду та заступники голови суду (які очолюють відповідні судові палати апеляційного суду) обираються зі складу суддів апеляційного суду загальними зборами відповідного суду. Також в апеляційних судах може утворюватись президія, як консультативно дорадчий орган при голові апеляційного суду.

Згідно ст. 101 господарського процесуального кодексу, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Виходячи з вищевказаного, законодавець віддає перевагу системі повної апеляції, оскільки, на відміну від неповної апеляції, нові докази все ж можуть наводитись.

Специфічною, і вартою особливої уваги є можливість оскарження рішень арбітражу у зв’язку з неправильним застосуванням матеріального права у суд загальної юрисдикції. Така можливість відображає досить важливу і фактично необхідну функцію нагляду спеціалізованих характерною рисою, що розмежовує порядок діяльності господарського суду першої інстанції і апеляційної інстанції, є обов’язковий розгляд всіх справ у апеляційній інстанції колегіальним складом суду. Також для апеляційної інстанції властивим є принцип незмінності позовних вимог, який означає, що позовне відношення, як предмет процесу і рішення, має залишатись тотожнім протягом усього провадження. Законодавство чітко визначає склад, повноваження голови апеляційного суду, суддів апеляційного суду, президії, тощо.

Стаття 38 Закону України „Про судоустрій” в частині 1 визначає, що вищими судовими органами господарських судів є Вищий господарський суд України. Вищий господарський суд складається з суддів, обраних на посаду безстроково, голови суду та його заступників.

У Вищому господарському суді можуть утворюватись судові палати з розгляду окремих категорій справ за визначеною спеціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції (Судова колегія з перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого господарського суду України, судова колегія з розгляду спорів вищого господарського суду України) у Вищому господарському суді діє президія для вирішення організаційних питань у складі голови суду, його заступників, заступників голів палат, а також суддів даного суду, обраних до складу президії. Для вирішення загальних питань діяльності діє Пленум Вищого господарського суду. Вищий господарський суд знаходиться в м. Києві, при ньому можуть утворюватись науково-консультативні структури, друковані органи.

Повноваження Вищого господарського суду визначені ст. 39 Закону України „Про судоустрій”, а саме:

розгляд у касаційному порядку справи відповідної судової юрисдикції, а також інші справи у випадках, визначених законом;

веде та аналізує судову статистику, вивчає і узагальнює судову практику;

надає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм конституції та законів у судовій практиці на основі її узагальнення і аналізу судової статистики; дає спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз’яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції;

здійснює інші повноваження, передбачені законом касаційне проводження у Вищому господарському суді фактично полягає у перевірці дотримання норм матеріального і процесуального права нижчестоячими судами.

Також до складу повноважень господарського суду касаційної інстанції належить право зміни рішення суду першої інстанції, постанови апеляційної інстанції, а також їх відміна і прийняття нового рішення. Отже, касаційне проводження – це стадія господарського процесу, що передбачає перевірку господарським судом законності судових актів, які набрали чинності, з характерними для неї ознаками [с. 256; 17].

Досить специфічним є те, що суд касаційної інстанції перевіряє законність судових актів як апеляційної, так і першої інстанції. Тобто, складається ситуація, коли може бути подано касацію на рішення суду першої інстанції, тим самим оминувши подання апеляції в суд апеляційної інстанції. Така прогалина в законодавстві певним чином негативно впливає на належний розгляд господарських спорів. Тому доцільно було б визначити необхідність подання скарги в суд апеляційної інстанції, а вже згодом в суд касаційної інстанції (Вищий господарський суд).

Також деякі неточності виникають при співвідношенні Вищого господарського суду України і Верховного суду України. Тут мається на увазі те, що вказані суди є судами касаційної інстанції (Верховний суд України – стосовно Вищого господарського суду, а останній – стосовно апеляційних та судів першої інстанції). В даному випадку доцільнішим було б надати Вищому господарському суду повноважень найвищої касаційної інстанції щодо вирішення господарських спорів, Верховному Суду України – повноважень щодо нагляду за діяльністю вищого спеціалізованого суду.

Висновок

Діяльність органів господарської юрисдикції на території України пройшла досить об’ємний та багато аспектний процес свого становлення і розвитку. Фактичним початком діяльності відповідних органів було заснування на початку 19 ст. Комерційних судів, які одразу ж засвідчили доцільність їх створення і діяльності, про що і свідчить їх існування (з певними перервами) до 1917 року, коли було скасовано всі судові установи. Згодом у 20-х роках 20ст. Були створені арбітражні комісії, що вирішували господарські спори між організаціями і підприємствами різних відомств, які фактично нагадували суди, проте їх діяльність була досить специфічною. Дані органи мали право допускати відстрочку або розстрочку виконання, заміняти предмет виконання іншим, звільняти боржника від виконання зобов’язання, тощо.

На початку 30-х років 20 століття для вирішення майнових спорів між організаціями усуспільненого сектора „для забезпечення зміцнення договірної і планової дисципліни і господарського розрахунку” були створені державні арбітражі. Такі органи розглядали всі спори щодо укладених договорів, про якість продукції ,інші майнові спори. Згодом