Це забезпечувалось також і тим, що процедура розгляду справ в комісіях була близька до порядку вирішення цивільних справ у судах. Така схожість процедурного порядку вирішення спорів в судах і арбітражних комісіях породжувала серед вчених – юристів думку про те, що арбітражні комісії, можливо, фактично і не потрібні, оскільки їх функції цілком можуть виконувати суди. Проте при цьому повністю нехтувалась істотна відмінність в предметі. [с.32; 11]

Наприкінці 20-х років ХХ століття СРСР взяв курс на інтенсивне згортання НЕПу, формування індустріалізації, колективізацію сільського господарства.

В Українській Радянській Соціалістичній Республіці, як і у всьому Радянському Союзі почала створюватися сувора централізована командно-адміністративна система управління народним господарством, яка базувалася на засадах директивного планування. В цих умовах відбувалися зміни у всіх ланках державного апарату. Торкнулися ці зміни і системи органів щодо розгляду і вирішення господарських спорів. На початку 30-х років відомчі арбітражні комісії скасовуються з передачею справ на розгляд міжвідомчих комісій. Проте противники арбітражних комісій почали добиватись скасування арбітражних комісій взагалі. Як наслідок, ЦВК і РНК СРСР від 4 березня 1931 р. своєю постановою ліквідували міжвідомчі арбітражні комісії, з передачею їх справ судам.

Проте помилковість такого кроку була очевидною і була викрита буквально на протязі двох тижнів. Комісії фактично навіть не встигли передати справи судам, коли радянська влада робить різкий поворот – 20 березня 1931 р. в Декреті РНК СРСР “Про зміну в системі кредитування, зміцнення кредитної роботи і забезпечення господарського розрахунку у всіх господарських органах” було встановлено, що спори між господарськими органами, пов’язані з майновою відповідальністю їх друг перед другом, вирішуються органами державного арбітражу. [с.33; 11]

Серед причин виникнення держарбітражу і скасування арбітражних комісій також виділяють і проведення в 1930 – 1931 рр. кредитної реформи, основним положенням якої сама система арбітражних комісій і характер їх діяльності не відповідали.

Таким чином визнавалась необхідність збереження спеціальних правових органів для розгляду конфліктів в галузі економіки. При цьому їм давалось більш чітка назва порівняно з раніше діючими. 3 травня 1931 р. ЦВК і РНК СРСР затвердили Положення про Державний арбітраж. У ньому підкреслювалося, що державний арбітраж засновується для вирішення майнових спорів між організаціями усуспільненого сектора в напрямі, що забезпечує зміцнення договірної і планової дисципліни та господарського розрахунку.

Ряд основних засад даного Положення має принципове значення і залишився у незмінному стані до 80 – 90 –х рр. на території всього СРСР, і, в тому числі, на території УРСР:

трьохступенева організація системи держарбітражу, який засновувався при РНК СРСР, радах народних комісарів союзних і автономних республік, крайових, обласних виконкомах і виконкомах автономних областей;

підвідомчість – вирішення господарських спорів між установами, підприємствами, організаціями, що входили в систему різних відомств, а також у Положенні перераховувалось сім категорій справ, що не підлягали розгляду в порядку Держарбітражу [с.114; 17]

вирішення справ арбітраж і відповідальними представниками конфліктуючих сторін (керівниками закладів, підприємств, організацій, їх захисниками);

вирішення спорів, керуючись законами і розпорядженнями центральних і місцевих органів влади, а також загальними засадами економічної політики СРСР;

чітке дотримання планової та договірної дисципліни, підвищення матеріальної відповідальності господарських органів і персональної відповідальності господарників за невиконання чи неналежне виконання договорів і угод;

сповіщення про всі виявлені серйозні правопорушення договірної і планової дисципліни та інших недоліків в діяльності закладів, підприємств, організацій вищестоячим над ними органам чи органам робітничо-селянської інспекції (пізніше – народного контролю), а в необхідних випадках – прокуратурі;

остаточність рішень арбітражу, негайних їх вступу в законну силу;

право сторін впродовж місячного строку з дня прийняття рішення просити про його перегляд в порядку нагляду [с.15; 9]

В УРСР на підставі вищевказаного Положення був утворений Держарбітраж при Раді Народних Комісарів УРСР та міжрайонні органи Державного арбітражу в містах Харкові, Києві, Одесі, Дніпропетровську та Донецьку від 5 червня 1931 р. постановою ЦВК і РНК України “Про державний арбітраж УРСР”.

Положення про державний арбітраж на Україні було затверджене постановою РНК УРСР від 30 травня 1945 р. Ним вносились зміни в систему арбітражних судів України, передбачалось, що вони діють при Раді Міністрів УРСР і при виконкомах обласних рад депутатів трудящих [с.33; 11]

В такому вигляді органи державного арбітражу проіснували з незначними змінами в деякі періоди. Так, Постановою Ради Міністрів СРСР від 15 березня 1953 р. Держарбітражі були передані до відання Міністерства Юстиції СРСР і його органів на місцях. Однак не потрібно було багато часу, щоб пересвідчитись в помилковості такого кроку. Постановою Ради Міністрів СРСР від 10 червня 1954 р. держарбітражі знов стали підлеглими безпосередньо виконавчо-розпорядчим органам державної влади.

Прийняття в травні 1957 р. Закону “Про подальше удосконалення організації управління промисловістю і будівництвом” верховною радою УРСР зумовив необхідність істотних змін в організації і діяльності судово-арбітражних органів. В 1959 р. Рада Міністрів СРСР в Постанові “Про поліпшення роботи державного арбітражу” визначає, що діяльність вказаних органів не відповідає розвитку народного господарства в нових умовах, запропонувавши ряд негайних заходів щодо перебудови і поліпшення роботи арбітражу. Тут мається на увазі те, що вказані органи арбітражу повинні активно впливати на поліпшення роботи соціалістичних господарських організацій, на виконання планових завдань, на зміцнення госпрозрахунку, запобіганню необґрунтованих господарських спорів.

В Україні постановою Ради Міністрів УРСР від 28 серпня 1963р. “Про реорганізацію державних арбітражів при виконкомах УРСР” з 1 січня 1964р. замість обласних держарбітражів створювались 7 міжобласних. Але практика показала не цілеспрямованість