Право на захист засудженого в суді касаційної інстанції

КПК України передбачає ще один спосіб виправлення судових помилок – перегляд судових рішень в касаційному порядку.

Законами від 21 червня та 12 липня 2001 р. Верховною Радою України в Кримінально-процесуальний кодекс України було внесено істотні заміни. Вони викликані вимогами “Перехідних положень” Основного закону про необхідність приведення процесуального законодавства у відповідність з Конституцією України, а також у відповідність з новим Кримінальним кодексом України. Законодавець значно розширив коло справ, які можуть бути перевірені в касаційному порядку. Зокрема, і касаційному а не в апеляційному порядку, переглядаються найбільш складні й важливі кримінальні справ, що були розглянуті по першій інстанції апеляційними судами. Оскільки в апеляційній інстанції можливе погіршення становища засудженого місцевим судом, то, за логікою, вироки і постанови, які постановлені апеляційною інстанцією після скасування вироків та постанов місцевих судів, також переглядаються в касаційному порядку.

Усвідомлюючи, що неможливо в усіх випадках забезпечити виправлення судових помилок до набрання судовим рішенням законної сили, законодавець передбачив можливість перегляду окремих судових рішень, що набрали законної сили, назвавши цей перегляд також касаційним. Деякі судові рішення, що набрали законної сили, переглядаються у виключному порядку. Таким чином ст. 383 КПК передбачено, що в касаційному порядку можуть бути переглянуті судові рішення чотирьох категорій кримінальних справ:

вироки, ухвалили та постановили апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції;

вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку;

вироки та постанови місцевих судів, які не були предметом розгляду апеляційної інстанції і набрали законної сили;

вироки та постанови місцевих судів, які були предметом розгляду в апеляційній інстанції і залишились без змін, змінені, скасовані (повністю або частково) із закриттям справи, поверненням на додаткове розслідування чи повний судовий розгляд, інші ухвали апеляційного суду щодо вироків та постанов місцевих судів, що набрали законної сили.

На жаль, окремі статті, в яким регулюються питання про предмет касаційного розгляду, не узгоджені між собою. Так, перелік судових рішень, що можуть бути переглянутими в касаційному порядку, зазначений у ст. 383 КПК, суперечить ст. 385 цього Кодексу, в якій не передбачений розгляду постанов та ухвал місцевих судів.

Як бачимо, в одній главі КПК, в одних і тих же статтях врегульовані надто різні правовідносини касаційного перегляду справ, судові рішення в які не набрали законної сили, і справ, судові рішення в яких набрали законної сили. Змішування порядку розгляду різних за природою справ ускладнює його сприйняття та застосування [36].

Скасувати або змінити вирок, ухвалу, постанову касаційний суд може лише при:

істотному порушенні кримінально-процесуального закону;

неправильному застосуванні кримінального закону;

невідповідності призначеного покарання ступенів тяжкості злочину та осіб засудженою, тобто застосовуючи лише вимоги статей 370-372 КПК.

Що стосується однобічності, неповноти дізнання, досудового чи судового або невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обмеженням справи, то з цієї підстави може бути скасований або змінений лише вирок (а не ухвала і постанова) апеляційного суду, постановлений ним як судом першої інстанції.

КПК України в ст. 384 в число осіб, які мають право на касаційне оскарження включає засудженого, його законного представника і захисника.

Право засудженого на оскарження вироку необхідно віднести до числа найважливіших його прав.

Засуджений при провадженні в касаційній інстанції має широкі можливості для захисту від необґрунтованого засудження або незаслуженого судового покарання. Цьому сприяє передбачений в законі гарантії забезпечення прав на захист. Одна із таких гарантій – установлений законом порядок касаційного оскарження вироку.

Аналізуючи статті 348, 384 та 424 КПК, якими врегульовано питання про коло осіб, котрі мають право на подачу апеляційних та касаційних скарг і подань, слід звернути увагу на ту обставину, що всупереч конституційним принципам про неупередженість суду, презумпцію невинуватості та презумпцію дієздатності кожної особи, всупереч вимогам ст. 55 Основного Закону про те, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи, в КПК не передбачено право не позбавленої рішенням суду дієздатності особи, щодо якої застосовано примусові заходи медичного характеру, на подачу апеляційної чи касаційної скарги. Не передбачено і прав такої особи на те, щоб бути вислуханою в суді першої інстанції, апеляційної чи касаційної інстанції. Таким чином, фактично що до винесення постанови та набрання нею законної сили апріорі робиться висновок, що ця особа позбавлена можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними і тому її можна ігнорувати. Важливо, що при сьогоднішньому ставленні в світі до прав людини така позиція законодавця недопустима і потребує відповідних коректив.

Право оскаржити вирок засуджений може реалізувати як особисто, так і з допомогою захисника. Роль захисника при касаційному розгляді вправи досить відповідальна і велика. Певну тяжкість створює та обставина, що касаційна інстанція не бачить, як правило, перед собою підсудного, не допитує свідків, експертів і других учасників процесу, а розглядає справу по письмових матеріалах, вислуховує також пояснення захисника в касаційній інстанції повинні бути чіткими, вимогами, лаконічними і переконливими.

Необхідно відзначити, що завдання і функції захисту в касаційній інстанції не достатньо врегульовані кримінально-процесуальним законодавством в співвідношенні з специфікою даної стадії кримінального процесу.

Касаційне оскарження судового рішення – важливий процесуальний акт, який потребує серйозної підготовки перш за все від захисника, який брав участь в справі або уповноважений оскаржити рішення.

Підготовку і складання касаційної скарги адвокат здійснює в такому самому порядку, що і складання апеляційної, тобто вивчає матеріали, проводить бесіду з клієнтом, за необхідності