В Азії також процвітає нелегальна торгівля людськими органами. Індія є сумним лідером з використання частин тіла живих донорів, а Китай – померлих. Обидві країни мають значний прошарок зубожілого населення, але річ у тім, що згідно з індійськими релігійними традиціями не можна забирати частини тіла мертвих людей. В останні десятиліття Індія набула слави «ниркового базару», оскільки мільярдна країна з чисельним прошарком украй бідних людей перетворилася на головний центр таємного експорту нирок. Особливо багато покупців прибуває до Індії з заможних монархій Близького Сходу. Однак, все більше замовників їдуть до КНР, бо в індійських донорів зазвичай знаходять багато інфекційних хвороб. КНР добре відома своєю участю у торгівлі найрізноманітнішими людськими органами, передусім органами страчених в’язнів. Вважається, що щороку тут страчується понад тисячу чоловік – більше, ніж у будь-якій іншій країні світу. Деякі китайські лікарі, що отримали політичний притулок у США, заявили, що перед стратою у в’язнів, як у майбутніх донорів, брати різноманітні аналізи, аби встановити сумісність з людьми, що хотіли отримати їхні органи. Китай категорично заперечує подібні свідчення, але завдяки світовій пресі, що висвітлювала важку роботу китайських в’язнів у виправних закладах КНР вже багато десятиліть, за нею уже закріпилися слава країни, що постійно порушує права ув’язнених.

Безперечно, що ми живемо в такий час, коли можливості для корупції медичного персоналу великі. Це становище не зміниться до того часу, поки не будуть розроблені законодавчі норми, які б регулювали купівлю-продаж органів людського тіла [7, с. 78].

2.5. Інші види злочинної діяльності транснаціональних злочинних організацій

Ринок творів мистецтва і археологічних предметів також привернув увагу організованих злочинних організацій. У зв’язку з цим в доповіді Генерального секретаря ООН виділяються дві головні категорії предметів, які намагаються привласнити злочинці. Перша категорія – це художні твори і цінні антикварні предмети, які знаходяться в музеях, церквах, галереях і особистих колекціях в країнах Західної Європи. До другої категорії належать художні предмети, які мають культурну цінність. Ці предмети знаходяться в місцях проведення археологічних розкопок (гробниці, храми, залишки давніх людських поселень), а також в музеях країн в Африці, Азії, Латинській Америці.

Крадіжка чи незаконна купівля таких предметів, їх транспортування через кордони держав і збут, вимагають широкої системи взаємодопомоги і глибоких знань в цій сфері, якими володіють організовані злочинні угрупування.

Комп’ютерні злочини. Злочинним організаціям, як добре відомо, вдалося швидко мати і використовувати в своїх цілях технічні новинки. У зв’язку з технічним прогресом і появою спеціалістів більш високої кваліфікації, виникає певна кількість людей, які знаходять нові унікальні способи вчинення злочинів. Це особливо відноситься до технологій, які пов’язані з переробкою інформації.

Протягом останніх 25-30 років використання фінансовими установами комп’ютерної техніки різко зросло. Серед злочинів, що вчиняються з використанням комп’ютерних технологій і телекомунікацій, особливо зростає їх чисельність у сфері економіки, у тому числі:

легалізація («відмивання») прибутків, отриманих злочинним шляхом з використанням комп’ютерних технологій;

у банківській діяльності, зокрема злочини з використанням електронних платежів;

порушення права інтелектуальної власності на комп’ютерні програмні продукти;

комерційне, промислове шпигунство через глобальні мережі телекомунікації;

недобросовісна економічна конкуренція шляхом заподіяння шкоди потерпілим через блокування або знищення їх веб-сайтів чи несанкціоноване розміщення на них з метою поширення через мережу Інтернет дезінформації, що порочить ділову репутацію останніх, тощо.

За кримінологічними прогнозами кіберзлочинність (зокрема, такий її сегмент як організована та, особливо, транснаціональна) у першому десятилітті ХХІ ст. динамічно зростатиме. У низці міжнародних документів визнано, що кіберзлочинність сьогодні становить загрозу не тільки національній безпеці окремих держав, а й людству та міжнародному порядку.

За оцінками Інтерполу, оголошеними на шостому засіданні Робочої групи по співробітництву правоохоронних органів країн Центральної та Східної Європи з питань боротьби з комп’ютерною злочинністю, визнано, що прибутки, так званих, кіберзлочинців займають третє місце після доходів наркоділків та нелегальних постачальників зброї [24, с. 28].

Слід звернути особливу увагу на злочини з картками електронних платежів. За експертними оцінками на міжнародному рівні цей вид транснаціональної злочинності завдає збитків міжнародній банківській системі до 10% обсягів операцій за картковими рахунками. Так, у міжнародній системі електронних платежів MasterCard зареєстровано вказаних шахрайств на суму 703млн. доларів США, VISA зазнала збитків через шахрайства з кредитними і дебіторськими картками в усьому світі на 1,2 млрд. доларів США.

Як приклад суспільно небезпечного прояву одного з видів кіберзлочинності можуть слугувати події 23 жовтня 2002р., коли організовано вчинено кібератаку хакерів з різних частин світу на 13 провідних міжнародних серверів світової комп’ютерної мережі Інтернет. З них уціліли тільки чотири. На думку експертів, у результаті цієї акції завдано економічних збитків у різних державах на суму, що перевищує 1трл. доларів США. Під загрозу було поставлено існування всієї міжнародної системи комп’ютерної телекомунікації.

Аналіз різних джерел дозволяє зробити прогноз про значне зростання у наступні роки таких проявів кіберзлочинності, як поширення комп’ютерних вірусів через Інтернет – тобто комп’ютерних програм, здатних спричинити перекручення, блокування та знищення інформації. В окремих країнах, поряд з іншими видами кіберзлочинів, поширення комп’ютерних вірусів розглядається кримінологами як форма кібертероризму.

Незаконна торгівля дикими тваринами.

В останні декілька десятиліть велику загрозу для навколишнього середовища завдає незаконна діяльність людини. В результаті такої діяльності багато видів диких тварин практично зникли. Щоб недопустити виникненню цієї загрози, в