Оскарження нотаріальних дій або відмову у їх вчиненні.

Встановлена ст.50 Закону України “Про нотаріат” можливість оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні є надійним процесуальним засобом забезпечення законності нотаріального провадження і захисту прав та інтересів учасників нотаріального процесу – громадян і організацій. [7]

Розгляд таких скарг проводиться районним (міським) судом в загальному порядку, встановленому ЦПК і з урахуванням особливостей, передбачених ст.ст. 285-288 ЦПК. Спір про право, що ґрунтується на вчиненій нотаріальній дії, який виник між заінтересованими особами за участю громадян (виконавчого напису) розглядається судом порядком позовного провадження. [7]

Суд розглядає скаргу, заяву з участю заявника, прокурора, заінтересованих осіб – державного нотаріуса чи іншого суб’єкта, що вчиняє нотаріальні дії, які вчинили чи відмовилися вчинити оскаржувану нотаріальну дію. Однак їх неявка на перешкоджає розгляду справи.

У разі задоволення скарги, заяви суд постановляє рішення про скасування вчиненої нотаріальної дії або зобов’язує державну нотаріальну контору чи іншого суб’єкта, що виконує нотаріальні дії, вчинити певну нотаріальну дію.

Новою справою, у ЦПК України 2004 року є розгляд судом справ про визнання спадщини від умерлого.

Заява про визнання спадщини від умерлого, подається до суду органом місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. У заяві про визнання спадщини від умерлого повинно бути наведено відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття нами спадщини або про відмову від її прийняття.

Суд відмовляє в прийняття заяви про визнання спадщини від умерлого, якщо орган місцевого самоврядування подасть заяву до закінчення одного року з часу відкриття спадщини.

Справа про визнання спадщини від умерлого розгуляється судом з обов’язковою участю заявника та з обов’язковим повідомлення усіх заінтересованих осіб.

Суд, встановивши, що спадщину за заповітом і за законом відсутні, або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини від умерлого та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини.

Також у новому ЦПК України 2004 року передбачено розгляд судом справ про розкриття банкам інформації, яка містить таємницю, щодо юридичної і фізичної особи, подається до суду за місцезнаходженням банку, що обслуговує таку юридичну або фізичну особу.

У заяві до суду про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи, має бути зазначено: 1) найменування суду до якого подається заява; 2) ім’я (найменування) заявника та особи, щодо якої вимагається розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, їх місце проживання або місцезнаходження, а також ім’я представника заявника, коли заява подається представником; 3) найменування та місцезнаходження банку, що обслуговує особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю; 4) обґрунтування необхідності та обставин, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено; 5) обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, щодо особи та мету її використання.

Неявка в судове засідання без поважних причин заявника або особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, чи їх представників або представника банку не перешкоджає розгляду справи, якщо су не визнав їхню участь обов’язковою.

Якщо під час розгляду справи буде встановлено, що заява ґрунтується на спорі, який розглядається в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав та повноважень, то суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні заяви. Ухвалене судом рішення підлягає негайному виконанню. Копію рішення суд надсилає банку, що обслуговує юридичну або фізичну особу, заявнику та особі, щодо якої надається інформація. Особа, щодо якої банк розкриває банківську таємницю, або заявник мають право у п’ятиденний строк оскаржити ухвалене судом рішення до апеляційного суду у встановленому порядку. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Отже, можна сказати, що окреме провадження – це вид неповного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним; про визнання громадянина безвісно відсутнім чи про оголошення громадянина померли; про усиновлення; а новим ЦПК України віднесено ще про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу – усіх цих справ розгляд проводиться судом у складі одного судді і двох народних засідателів.

А інші справи так і : про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану; про встановлення фактів, що мають юридичне значення; про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника; про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні, а новим ЦПК України доповнено ще такими справами: надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; передачу безхазяйної