РОЗДІЛ 1.3. Спільні риси та відмінності в порушенні і підготовці до розгляду усіх категорій справ окремого провадження.

Підготовка до судового розгляду є обов’язковою стадією після прийняття заяви і реалізується суддею з ціллю забезпечення своєчасного і правильного розгляду справи.

Зміст стадії підготовки справи досудового розгляду визначається, як сукупність процесуальних дій судді та дії осіб, що беруть участь у справі, спрямовані на реалізацію своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов’язків.

Проведене дослідження науковцем Світлична Г. О. По підготовці справ окремого провадження як частини правозастосовчого процесу, що здійснюється в установленій законом процесуальній формі, однією з ознак якої є сувора правова регламентація способів процесуального вираження і закріплення здійснюваних процесуальних дій, по слугувало підставою для класифікації підготовчих судових постанов. За своїм функціональним призначенням вони є розпорядчими. Автор виділяє такі ухвали: а) з питань руху справи; б) про залучення або допуск до процесу осіб, що беруть участь у справі; в) про формування кола необхідних доказів та їх забезпеченні; г) про забезпечення заяви [ ].

На підставі аналізу чинного законодавства та з урахуванням загальних завдань цивільного судочинства, можна дійти висновку, що мета підготовки справ досудового розгляду полягає в забезпеченні своєчасного (як правило, в одному судому засіданні з додержанням установлених законодавством строків) та правильного вирішення справи. Будь-яка частина процесу, що визнається самостійною стадією, характеризується не тільки локальною (найближчою) метою, але й наявністю кола безпосередніх завдань, вирішення яких обумовлює досягнення цієї мети. Завдання стадії підготовки справи до судового розгляду полягають у визначенні: а) предмета доказування; б) кола необхідних доказів і способів забезпечення своєчасного формування доказового матеріалу; в) складу учасників процесу, їх процесуального становища та способів забезпечення своєчасної явки цих суб’єктів у судове засідання; г) підготовчих дій, здійснення яких зумовлено специфікою процесуального регулювання деяких категорій справ окремого провадження. Науковець Світлична Г. О. у своїй дисертації обґрунтовує думку про необхідність законодавчого закріплення завдань стадії підготовки справ до судового розгляду, з цим я також згідна і підтримую. Правильне вирішення суддею питання про предмет доказування – це підстава для визначення певного кола необхідних доказів, тому, що саме предмет доказування є критерієм належності доказів, оскільки в основі цього правила лежить об’єктивний зв’язок між доказами та юридичними фактами, що підлягають доказуванню.

Я б хотіла запропонувати законодавча закріпити обов’язок судді оформляти прийняття заяви та порушення цивільної справи відповідною ухвалою. Необхідність спеціальної правової регламентації цього питання обґрунтовується тим, що дана ухвала є останньою, оскільки з моментом прийняття заяви та порушення цивільної справи закон (ч. 1. ст.143 ЦПК) пов’язує початок стадії підготовки до судового розгляду, більше того, в ній як би програмується зміст цієї стадії: вказуються підготовчі дії, здійснити, які суддя повинен на наступному етапі провадження у справі.

Підготовка до судового розгляду окремих категорій справ “окремого провадження”, з урахуванням проведеної Світличною систематизації справ окремого провадження, критерієм якої є специфіка способу судового захисту охоронюваних законом інтересів, всебічно досліджуються питання підготовки до судового розгляду кожної категорії справ окремого провадження в аспекті вирішення основних завдань цієї стадії процесу [9; №26].

Підготовка до судового розгляду справ про визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним, про визнання безвісно відсутнім або про оголошення померли, про усиновлення, про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника по цих категоріях справ спосіб судового захисту характеризується тим, що на підставі встановлення передбачених законом юридичних фактів суд повинен визначити наслідки, що настають у зв’язку з цим:

Правовий стан громадянина або документа. Це обумовлює включення в предмет доказування обставин, з якими закон пов’язує настання вказаних правових наслідків. Специфічністю конструкції предмета доказування у справах про установлення правового стану громадянина полягає в тому, що він регулюється в більшості випадків нормами з відносно визначеною гіпотезою, тобто нормами з незавершеним регламентом. Так, у справах про визнання громадянина обмежено дієздатним законодавець не розкриває змісту понять “зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами”, та “важке матеріальне становище”, яке складають зміст предмета доказування. У справах про усиновлення в предмет доказування входять: а) факт доцільності усиновлення про здатність заявника бути усиновлювачем; в) факти, що підтверджують переважне право заявника на усиновлення; г) факт подання письмової згоди на усиновлення, посвідченої державним нотаріусом або особами, вказаними в законі, а в розі досягнення дитиною десятилітнього віку – і факт її згоди на усиновлення та його відповідності інтересам дитини, а лише позначає метою, якій повинно бути підпорядковано застосування указаної норми, що свідчить про відносну завершеність її правового регламенту.

У справах про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника в предмет доказування входить факт втрати цього права (ст. 276 ЦПК). При цьому законодавець не розкриває поняття “Втрати”. Даний факт конкретизується обставинами справи, що свідчать або про втрату вказаного документа, або про втрату ним ознак платіжності. Слід звернути увагу на те, що згідно з чинними законодавством можуть бути відновлені права на втрачені цінні папери на пред’явника про вклад грошових сум, про прийом на зберігання коштовностей, облігацій державних позик, інших цінних паперів, причому випущених (емітованих) державою. Проте з переходом до ринкової економіки знано збільшилася кількість видів цінних паперів, що перебувають у цивільному обороті,