До заінтересованих осіб статтями 4 і 5 ЦПК віднесені особи, які беруть участь у справі і мають у ній матеріально-правову або державну чи громадську заінтересованість. Для них характерна заінтересованість у справі. Однак аналіз ч.2 ст.255 ЦПК дозволяє зробити висновок, що поняття заінтересованих осіб в окремому провадженні обмежено за змістом. Заінтересованими будуть лише ті особи, взаємовідносини яких з заявником залежить від обставин, що підлягають встановленню і можуть вплинути на їх права та обов’язки. [92; №30]

Деякі з них визначені нормами ЦПК: у справах про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану – органи реєстрації актів цивільного стану (ст.266 ЦПК); у справах по оскарженню нотаріальних та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії (ст. 285 ЦПК); у справах про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника – установи ощадного банку (ст.276 ЦПК), а за новим ЦПК України 2004р. ст.234 п.6.

Отже, участь у справі заінтересованих осіб обумовлюється тим, що з встановленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, в яких беруть участь й зазначені особи. Їх суб’єктивні права і обов’язки мають юридичний зв’язок з суб’єктивними правами та обов’язками заявників і опосередковується одним і тим же встановленням певних обставин. На суб’єктивні майнові та особисті немайнові права заінтересованих осіб може вплинути судове рішення з приводу обставин, встановлених судом. Але таке вирішення питання про поняття заінтересованих осіб в ЦПК неоднозначне. Так, ч.1ст. 265 відносить до цих осіб заявника та інших осіб, які брали участь у справі.

Участь у справі заявників і заінтересованих осіб істотно відрізняється від участі в ній у порядку ст. 121ЦПК органів організацій та окремих громадян з метою захисту права та інтересів інших осіб, для яких судове рішення про встановлення юридичного факту не буде мати преюдиціального значення з точки зору здійснення їх прав та обов’язків. Зокрема, встановлення юридичного факту перебування громадянина на утриманні не створить для органів соціального захисту обов’язку призначити йому пенсію, тоді як у русі заявляння скарги на відмову у вчиненні нотаріальної дії на нотаріальну контору чи органи, що виконує таку дію, може бути покладено обов’язок вчинити певну нотаріальну дію (ст. 288 ЦПК). [94; №32]

Від зазначених заявників і заінтересованих осіб за метою участі в цивільно процесі та за характером виконуваних процесуальних функцій відрізняються органи державного управління, профспілки, підприємства, установи, організації та окремі громадяни, які захищають права інших осіб (ст. 121 ЦПК). Вони порушуються в суд чи вступають в процес по справі не з метою захисту суб’єктивного інтересу, а для здійснення покладених на них обов’язків і захист інтересів інших осіб – громадян та організацій (ч. 2 ст. 121 ЦПК).

У теорії та практиці цивільного процесу ця відмінність ігнорується, внаслідок чого заявниками і заінтересованими особами визнаються не тільки суб’єкти захисту власного інтересу, а й суб’єкти захисту інших осіб.

Пленум Верховного Суду України зобов’язує судді при підготовці справи до розгляду з’ясувати, які фізичні особи чи організації можуть бути заінтересованими в вирішення даної справи і підлягають виклику в судове засідання, та роз’яснення, що залежно від мети встановлення фактів заінтересованими особами у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, можуть бути, наприклад, відділ соціального захисту населення у справах про встановлення факту перебування на утриманні особи, яка померла, для призначення пенсії заявникові; інші спадкоємці – у справах про встановлення факту, прийняття спадщини; органи внутрішніх справ у справах про встановлення факту родинних відносин для вирішення питання про належність до громадянства України; органи страхування – у справах про встановлення факту належності страхового свідоцтва [264; №10].

Отже, Пленум визнає заінтересованими особами суб’єктів, які переслідують різну мету в процесі, - суб’єктів захисту власних інтересів – інших спадкоємців у справах про встановлення факту прийняття спадщини та суб’єктів захисту прав інших осіб – органи державного управління – відділ соціального захисту населення, органи внутрішніх справ, органи страхування, які беруть участь у справі для дачі висновку з метою здійснення покладених на них обов’язків і для захисту прав громадян та інтересів держави. [265; №10].

Це, однак, не узгоджується з тим, де заінтересовані особи та органи державного управління визнаються самостійними особами, які беруть участь у справах окремого провадження.

Особи, які беруть участь у справах окремого провадження, можуть вести свої справи в суді особисто або через своїх представників.

У новому ЦПК України 2004р. закріплена справа про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність і у ній заявником виступає – орган, за місцезнаходженням цієї речі, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади, а заінтересованою особою є орган, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Справа про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади розглядається судом за участю заявника з обов’язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб.

Наступною справою, яка є закріплена у новому ЦПК України є: про визнання спадщини від умерлого, заявником у ній є місцеве самоврядування за місцем відкриття спадщини. Справа про визнання спадщини від умерлого розглядається судом з обов’язковою участю заявника та з обов’язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб.

Розгляд заяви про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку (закріплена ця справа у новому ЦПК України) заявником у ній виступає лікар-психіатр; представник психіатричного закладу про госпіталізацію особи до