Наприклад, він зобов’язаний, розглянути справу про встановлення фактичних шлюбних відносин за наявності між заявником і заінтересованою особою спору про право на пенсію, непідвідомчою судом? Вважаємо, що не буде. Однак в літературі не допускається така можливість. Причому це обґрунтовується тим, що спір про факт обов’язково спричиняє спір про право [12 ]. Але цим ототожнюються спір про факт і право, що неправомірно, оскільки це взаємопов’язані, але не ототожнені явища.
Цивільно-процесуальний кодекс встановлює заборону щодо вирішення справ окремого провадження лише у разі виникнення під час їх розгляду спору про право, а не про факт. Отже, у випадках виникнення спору про наявність чи відсутність факту суд розглядає справу по суті. Однак здійснити правильне розмежування між спором про факт і спором про право складно. Судова практика вбачає зв’язок між фактом, що підлягає встановленню і спором про право, який веде до залишення заяви без розгляду, тоді, коли при розгляді справи, про встановлення акту заінтересованим особами буде порушено питання про вирішення спору про право цивільне, підвідомчого судам, або якщо сам суд дійде висновку, що у даній справі встановлення факту пов’язано з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право [94; №27].
Відповідно до статей 4, 24 ЦПК спір про право цивільне стає перешкодою для реалізації суб’єктивних прав і виконання обов’язків, що виникають з цивільних, сімейних, трудових і кооперативних правовідносин, набуває процесуально-правового характеру з порушенням в суді справи позовного провадження і стає предметом його розгляду.
Справи окремого провадження виникають також внаслідок перешкод для реалізації суб’єктивних прав у зв’язку зі здійсненням органами державного управління діяльності, спрямованої на задоволення запитів і потреб громадян. На розгляд суду в одних випадках передається спір, який виник у процесі такої діяльності (скарги на дії нотаріусів, справи, пов’язані зі встановленням неправильності запису в актах громадянського стану), в інших тільки вимога про встановлення певної обставини, судове підтвердження наявності або відсутності якої веде до усунення вказаних перешкод. Рішення суду стає преюдиціальним для настання певних наслідків. Так, від визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення його померлим залежить здійснення суб’єктивних прав другим з подружжя на спадкового майна, банком – на одержання або зняття заборгованості з особи, якій було надане позики.
Отже, таким чином, окреме провадження в цивільному процесі відіграє значну роль. Судові органи мають можливість значно розширити свою діяльність по виконанню правоохоронної функції і сприяти зміцненню законності в діяльності органів державного управління, а громадян та організації – використати судовий порядок для захисту своїх суб’єктивних прав в охоронюваних законом інтересів.
РОЗДІЛ 2. Одноособовий та колегіальний розгляд справ
Справи, перелічені у статті 254 цивільно-процесуального кодексу, вирішуються одноособово суддею справи про визнання громадянина недієздатним і про усиновлення дітей у різі скасування рішення, поставленого одноособово суддею, про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошенням її померлою розглядаються у колегіальному складі суду. А новий цивільно-процесуальний кодекс відніс ще до колегіального розгляду суду такі ще справи: а) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; б) обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.
Згідно ст. 256 УПК України, справа про визнання громадянина обмежено дієздатним внаслідок зловживання спиртними напоями чи наркотичними засобами може бути розпочата за заявою членів його сім’ї, профспілок та інших громадських організацій, прокурора, органів опіки і піклування (за новим ЦПК України це ст. 236).
Таким чином, коло осіб, які мають право на порушення справ про обмеження дієздатності громадянина, що зловживає спиртними напоями чи наркотичними засобами, мають лише ті члени сім’ї, що проживають разом з цією особою і які внаслідок зловживання нею спиртними напоями чи наркотичними засобами виявляються у важкому матеріальному становищі.
Працездатний один з подружжя, що проживає окремо, працездатні, проживаючі окремо батьки чи діти не мають права на порушення справи, оскільки громадянин не може ставити їх у тяжке матеріальне становище.
Заява про визнання громадянина обмежено дієздатним подається до суду за місцем проживання цього громадянина. У заяві про визнання громадянина обмежено дієздатним повинні бути викладені обставини, що підтверджують дії, внаслідок яких громадянин, що зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, ставить себе і свою сім’ю в тяжке матеріальне становище (ст. 257 ЦПК, а нового ЦПК ст. 238).
Справи про визнання громадянина обмежено дієздатним суд розглядає з обов’язковою участю представників органів опіки і піклування. Питання про виклик громадянина, щодо якого розглядається справа, вирішується в кожному випадку судом з урахуванням стану його здоров’я.
Судові витрати з провадженням справи про визнання громадянина обмежено дієздатним здійснюються за рахунок держави.
Суд, встановивши, що заявник діяв несумлінно, з метою побавити дієздатності здорового громадянина, стягує з заявника всі судові витрати (ст.. 259 ЦПК України, а нового ЦПК України ст. 240).
Рішення суду про визнання громадянина обмежено дієздатним після набрання ним законної сили надсилається органу опіки і піклування. Воно є підставою для призначення обмежено дієздатному піклувальника (ст. 260 ЦПК України, а нового ЦПК України ст. 241). Скасування обмеження дієздатності громадянина, який припинив зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, здійснюється рішенням суду за заявою самого громадянина, його піклувальника або установ, організацій та прокурора, а також з власної ініціативи суду [47; №22].
Згідно ст. 256 ЦПК України справа рови знання громадянина недієздатним внаслідок психічної хвороби чи недоумства може бути розпочата за заявою членів його сім’ї, профспілок та інших громадських організацій, прокурора, органів опіки і піклування, психіатричного лікувального закладу.
Право на порушення справи про