Одночасно суддя може вжити заходи через органи опіки і піклування щодо призначення опікуна для охорони майна відсутнього, а якщо потрібно то й для управління цим майном.

Розгляд справи здійснюється у відкритому судовому засіданні за участю заявника, заінтересованих осіб, свідків, яких суд визнає за потрібно допитати (ст. 264 ЦПК України, а у новому ЦПК України ст. 249).

Якщо громадянин, оголошений померлим, з’ясовується або буде встановлено його місце знаходження, то особи, за заявою яких суд змінив його правовий стан, а також сам громадянин вправі подати до суду заяву про скасування постановленого рішення. Суд, одержавши відповідну заяву, призначає справу до слухання за участю цього громадянина, заявника й інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про оголошення громадянина померлим.

Рішення суду після набуття законної сили повинно бути направлено відповідному органу реєстрації актів цивільного стану для анулювання запису про смерть громадянина, а також органам опіки і піклування для зняття опіки над його майном. [5]

Наступна, справа, яку суд розглядає в складі одного судді є усиновлення.

Новим сімейним кодексом ст. 207 – справи про усиновлення вирішуються у судовому порядку і їх розглядають суди загальної юрисдикції і говорячи про вид підсудності то це є альтернативно-територіальна підсудність. Справи про усиновлення дітей, які проживають на території України розглядаються районними, міськими судами за місцем проживання усиновленої дитини або за місцем проживання заявника. В новому цивільно-процесуальному кодексі існує чітка позиція, всі справи про усиновлення будуть розглядатись судами на території якої проживає дитина. Перший етап це звернення до органу опіки і піклування. Від цього залежить характеристика перед судом, досліджуючи усиновлювачів, як особистості. Орган опіки і піклування приймає рішення про доцільність цих осіб, як усиновлювачів і дає висновок, якщо висновку немає то суд залишає усиновлювачів і дає висновок, якщо висновку немає, то суд залишає заяву без розгляду. Для порушення справи про усиновлення, особа, яка бажає усиновити дитину подає до суду заяву особисто у письмовій формі. Справи про усиновлення в більшості випадків розглядаються у відкритому розгляді справ. Суд розглядає справу про усиновлення за обов’язковою участю заявника з викликом заінтересованих осіб та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати. Для забезпечення таємниці усиновлення, суд розглядає справу в закритому судовому засіданні. Суд перевіряє законність підстав для усиновлення, в тому числі наявність згоди усиновленої дитини, якщо така згода є необхідною. Якщо заявниками, які бажають усиновити дитину є іноземці – то матеріали до усиновлення готує центр з усиновлення при Міністерстві освіти і науки України. Заява про усиновлення подається до суду за місцем проживання дитини, яку бажає усиновити. Заінтересована особа – представник з центру усиновлення. Справа про усиновлення проходить такі етапи – І) орган опіки і піклування (цент з усиновлення для іноземців); ІІ) подання особисто заяви про усиновлення; ІІІ) підготовка справи до розгляду); ІV) безпосередній розгляд справи в суді; V) прийняття рішення; VІ) відправлення копії рішення РАЦСу (відправлення копії рішення суду до центру усиновлення).

За діючим цивільно-процесуальним кодексом більше немає справ, які розглядаються у одноособовому складі суду, а за новим цивільно-процесуальним кодексом 2004 року передбачено ще дві це: надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку і обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу. А тепер розглянемо таку справу як надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку.

За умов, визначених Законом України “Про психіатричну допомогу”, заява лікарі-психіатра про проведення психіатричного огляду у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги та її продовження в примусовому порядку подається до суду за місцем проживання особи, а заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подається до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу. [2]

Заява особи, якій за рішенням суду надається амбулаторна психіатрична допомога у примусовому порядку, або її законного представника про припинення цієї допомоги подається до суду за місце проживанням особи, а про припинення госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку до суду за місцезнаходженням психіатричного закладу..

Заява про надання психіатричного допомоги у примусовому порядку розглядається судом у такі строки з дня її надходження до суду: про госпіталізацію особи до психіатричного закладу протягом 24 годин; про психіатричний огляд протягом трьох днів; про надання амбулаторної психіатричної допомоги, її продовження та продовження госпіталізації протягом десяти днів.

Справа за заявою про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку чи про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги, госпіталізацію у примусовому порядку розглядається в присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, з обов’язковою участю прокурора, лікаря-психіатра, представника психіатричного заклад, що подав заяву, та законного представника особи, щодо якої розглядаються питання, пов’язані з наданням психіатричної допомоги.

Залежно від встановлених обставин суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Рішення про відмову в задоволенні заяви про продовження амбулаторної психіатричної допомоги, продовження госпіталізації, а також рішення про задоволення заяви фізичної особи чи її законного представника є підставою для припинення надання зазначеної примусової психіатричної допомоги.

До заяви про