Суверенітет держави означає верховенство державної влади, її самостійність усередині країни та незалежність у міжнародних відносинах, яка може бути обмежена лише необхідністю виконувати договори і зобов’язання в галузі міжнародних відносин.

Територіальна цілісність держави передбачає, що всі складові території держави перебувають у нерозривному взаємозвязку, характеризуються єдністю і не мають власного суверенітету.

Територіальна недоторканість – це захищеність території країни в існуючих кордонах від будь-яких посягань, що можуть стосуватися незаканної зміни території України, визначеної Верховною Радою і міжнародними договорами України.

Обороноздатність означає підготовленість держави до захисту від зовнішньої агресії або збройного конфлікту. Складовими такої підготовленості є сукупність економічного, політичного, соціального, наукового, морально-психологічного і суто військового потенціалів. Стан обороно здатності України відображають її мобілізаційні можливості, кількість і якість Збройних Сил, їх здатність швидко переходити на військовий стан, організовано вступати у воєнні дії та успішно виконувати завдання по обороні від агресії.

Державна безпека – це захищеність дежавного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності України , її економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу, державної таємниці , правопорядку ,державного кордону, життєво важливої іфраструктури та населення від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, а також від теростичних та інших особливо небезпечних посягань з боку злочинних організацій, груп чи осіб. Поняття “державна безпека” є найбільш широким, оскільки воно охоплює відсутність загрози суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості,обороноздатності держави.

Економічна безпека передбачає захищеність інтересів України у сфері економіки. Її змістом є, зокрема, врахування національних інтересів України при виборі методів та механізмів реформування економіки,стабільність у правовому регулюванні відносин у сфері економіки, у тому числі фінансової політики держави, наявність ефективної програми запобігання фінансовим кризам, значні обсяги інвестиційної та іноваційної діяльності,незалежність національної економіки та від кон’юктури зовнішніх ринків, високі темпи розширення внутрішнього ринку, відсутність боргової залежності держави, мобілізаційна готовність національної економіки.

Інформаційна безпека – це захищеність інтересів України у сфері комунікацій, інформаційних систем, інформаційної власності. Її забезпечують, зокрема, відсутність технічного та технологічного відставання України від розвинутих країн світу в інформаційній сфері, а також проявів монополізації цієї сфери , відсутність проявів обмеження свободи слова та доступу громадян до інформації, дотримання режиму функціонування важливих, з точки зору національної безпеки та життєзабезпечення населення,інформаційно-комунікативних мереж та систем управління, відсутнівть маніпулювання суспільною свідомістю з боку окремих субєктів політичного впливу.

.

III. Об’єктивна сторона злочину.

Об’єктивна сторона складу злочину - сукупнiсть передбачених законом ознак, характеризуючих зовнiшнiй прояв суспiльно-небезпечного дiяння, що посягає на об’єкти кримiнально правовоi охорони, а також об’єктивнi умови, пов’язанi з цим посяганням. Тобто об’єктивна сторона це те, в чому злочин має зовнiшне вираження. Об’єктивна сторона має значення для оцiнки суспiльноi небезпеки злочину.

В даному виді злочину об’єктивна сторона проявляється в трьох формах:

1.Перехід на бік ворога;

2.Шпигунство.

3.Подання інозкмній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.

Перехід на бік ворога у воєнний час або в бойовій обстановці- це свідома навмисна допомога воєнному ворогові України під час війни чи воєнного конфлікту. Вона може проявлятися у добровільній здачі в полон, вступі до війська ворога, участі у військових формуваннях ворога а також у видачі ворогові відомостей що не містять державної чи військової таємниці- вчинені з метою сприяти ворогові у війні з Укаїною. Подібні дії вчинені без мети допомоги ворогові у боротьбі з Україною не утворюють складу злочину, передбаченого цим злочином. Готування до переходу чи спроба перейти на бік ворога, утворюють готування чи замах на цей злочин. Згода громадянина України на допомогу ворогові утворюють закінчений склад злочину.

Шпигунство-це передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю.[9;ст.114]

Подання іноземній державі,іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України може проявлятися у допомозі при проведенні терористичних та диверсійних актів, шкідництва та шпигунства, антиукраїнської агітації та пропаганди, поширення вигадок та чуток а також виконання іншого доручення на шкоду Україні: вербування агентів чи переховування шпигунів. Якщо така допомога іноземній державі сама по собі містить окремий склад злочину, то вчинене діяння утворює сукупність злочину за ч.1 ст.111 КК плюс ст.114КК, або ч.1 ст.111КК плюс ст.112КК.

III.1.Перерехід на бік ворога в умовах воєнного стану

або в період збройного конфлікту

Перехід на бік ворога означає, що громадянин України надає безпосереднью допомогу, з якою Україна на той час перебуває у стані війни або збройного конфлікту. У конкретних випадках цей злочин може полягати у вступі на службу до певних військових чи інших формувань ворожої держави, наданні засобів для вчинення злочинів агентам спецслужб іноземних держав, усуненні перешкод для їх вчинення або наданні зазначеним агентам іншої допомоги.

Перехід на бік ворога є закінченим злочином з того моменту, коли громадянин України виконав в інтересах ворога певні дії на шкоду України. Один лише факт надання згоди виконати такі дії є лише готуванням до вчинення злочину і залишає можливість добровільно відмовитися від доведення злочину до кінця. Вчинення громадянином України в інтересах ворожої держави суспільно небезпечних дій, які передбачені статтями Кримінального Кодексу, наприклад, диверсії, посягання на життя державного діячатощо.

Специфікою цієї форми державної зради є те, що вона може бути вчинена в умовах воєнного стану або, хоча й у мирний час, але в період збройного конфлікту.

Воєнний стан – це особливий правовий режим