що за попередньою змовою вчиняє передбачений ст. 374 злочин, може складатися з перелічених у цій статті суб'єктів (не менше двох) у будь-якій комбінації. У групу можуть входити й інші особи, але в ній обов'язково повинен бути хоча б один із спеціальних суб'єктів. Кваліфікація злочинних дій особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або судді буде відбуватись за ст. 374, а інших осіб як співучасників за відповідною частиною ст. 27 і 374.
2) Недопущення чи ненадання своєчасно захисника, а також інше грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист, які призвели до засудження невинної у вчиненні злочину особи, є обтяжуючою обставиною за умови, що дії винної особи безпосередньо призвели до зазначених наслідків.
3) Іншими тяжкими наслідками можуть бути самогубство, розлучення, втрата житла, втрата роботи, великі матеріальні збитки тощо [10, с.5]. Поняття інших тяжких наслідків є оцінюючим – їх кількість встановлюється в кожному конкретному випадку залежно від обставин.
2) Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб означає спільне вчинення цього закону декількома (2 і більше) суб’єктами злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення.
ВИСНОВКИ
Розглянувши весь вищенаведений матеріал можна зробити ряд узагальнень та висновків:
Забезпечення права на захист - це загальноправовий принцип, який здійснюється у всіх сферах правового регулювання.
Підозрюваний, обвинувачений, підсудний, можливо, як ніхто інший, повинен бути наділений правом на захист, незалежно від того, в якому злочині він підозрюється чи обвинувачується. Підозрюваний, обвинувачений, підсудний до винесення обвинувального вироку судом, згідно з принципом презумпції невинуватості, вважається невинним і тому, як і кожна людина, має передбачене і забезпечене Конституцією право на захист.
Об'єктом злочинного посягання, передбаченого ст. 374 ККУ, є конституційне право на захист осіб, які звинувачуються (або підозрюються) у вчиненні злочину. Потерпілими від цього злочину можуть бути підозрюваний, обвинувачений або підсудний. Підозрюваний — це особа, затримана за підозрою у вчиненні злочину, або особа, до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого; обвинувачений — особа, щодо якої слідчим винесена постанову про притягнення як обвинуваченого, а підсудний — особа, щодо якої винесено постанову про віддання до суду.
Об'єктивна сторона злочину полягає у: 1) недопущенні чи ненаданні своєчасно захисника; 2) іншому грубому порушенні права потерпілого на захист.
Суб'єкт злочину спеціальний. Ним може бути особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор або суддя.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Кваліфікуючими ознаками злочину є: 1) вчинення його за попередньою змовою групою осіб, а також настання наслідків у вигляді: 2) засудження особи, невинної у вчиненні злочину; 3) інших тяжких наслідків.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Конституція України. // Відомості Верховної Ради України, 1996, № 30,ст.42.
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права. //Міжнародна хартія прав людини. - К., Наукова думка, 1991. 36с.
Кримінально-процесуальний кодекс України.-К., Юрінформ, 1994.
Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексу України. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України, Юрінком, 1995, №4-5.
Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника. - К.: Каннон, А.С.К., 2002 -1104с.
Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г., Інститут Генеральної прокуратури України, Український інформаційно-правовий центр.
Постанова Пленуму Верховного Суду України № 10 "Про застосування законодавства, яке забезпечує підозрюваному, обвинуваченому, підсудному право на захист" від 7 липня 1995 року. // Право України, 1995, № 9-Ю. с. 42.
Постанова Пленуму Верховного Суду № 3 "Про застосування судами України кримінально-процесуального законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування" від 28 березня 1988 року із змінами. //Бюлетень законодавства і юридичної практики України, Юрінком, 1995,№ 1. с.132.
О. Бірючевський, О. Панєвін. Адвокат, адвокатская фирма, адвокатура. //ПУ 195, №4 Учебное пособие.-М, Белые альвы, 1995. 144с.
Нор В.Т., Михеенко М.М., Шибіко В.П. Кримінальний процес України. - К., Либідь, 1994. 341с.
Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. В 2 томах.- М., Наука, 1968-70. т.2. 515с.
Тертишник В.М., Науково практичний коментар до К-П. КУ. – К., А.С.К., 2002. – 242 ст.