Отже, строки не належать ні до дій, ні до подій, як і не займають самостійного місця у загальній системі юридичних фактів. Як форма-час (строк) властивий і першим, і другим. Строки як часова форма, в якій відбуваються події або здій-снюються дії (бездіяльність), породжують юридичні наслідки лише у зв'язку з діями і подіями. Наприклад, пропуск строку позовної давності тягне за собою відмову у позові не просто у зв'язку із закінченням такого строку, а тому, що позивач у встановлений строк не пред'явив позову до відповідача про захист порушеного права.

207

2. Види цивільно-правових строків

Розмаїття строків, що регулюються цивільним правом, зумовлює потребу їхньої класифікації. Строки у цивільному праві групуються за різними критеріями:

1. За підставами (джерелами) встановлення можна ви-ділити строки (терміни), які визначаються:

а) законом (наприклад, авторське право діє протягом усьо-го життя автора і 50 років після його смерті, починаючи з 1 січня року, який настає за роком смерті автора);

б) адміністративним актом (наприклад, місячним планом перевезення вантажів визначається строк дії зобов'язання за-лізниці з надання перевізних засобів, а вантажовідправника

- з пред'явлення вантажів до перевезення протягом кален-дарного місяця);

в) угодою (договором) (наприклад, за договором позики сторони визначили строк повернення грошей до 1 жовтня певного року);

г) рішенням суду, арбітражного або третейського суду (на-приклад, за рішенням суду дається відстрочення виселення наймача з жилої площі на три місяці).

2. За ступенем самостійності учасників цивільних право-відносин у встановленні строків їх поділяють на імперативні, що не підлягають зміні за згодою сторін (наприклад, не до-пускається скорочення позовної давності), і диспозитивні, що визначаються за угодою сторін (наприклад, строки в оренд-них відносинах).

3. За розподілом обсягу прав та обов'язків сторін за окреми-ми періодами часу розрізняють загальні й окремі строки. Наприклад, річний строк дії договору - це загальний строк по-ставки продукції, окремі ж строки (місячні, квартальні тощо) визначають поставку окремих партій продукції до закінчення цих проміжків часу у межах загального строку.

У навчальній літературі наводяться також інші підстави для класифікації строків (визначені і невизначені, загальні і спеціальні, початкові, проміжні та кінцеві, максимальні й мі-німальні тощо).

Загальне значення для всіх інститутів цивільного права має поділ строків (термінів) за способами їх встановлення. Строк визначається закінченням періоду часу, що обчислю-ється роками, місяцями, тижнями, днями і годинами. Термін, встановлений законом, іншими правовими актами, правочином (угодою) або такий, що призначається судом, найчастіше визначається календарною датою. Строк або термін можуть бути визначені також вказівкою на подію, яка обов'язково має настати, або моментом витребування кредитора (статті 76 і 165 ЦК). Отже, закон допускає кілька способів визначення строку (терміну), кожний з яких може бути використаний са-мостійно або водночас з іншими.

Найбільша визначеність у взаємовідносинах сторін досяга-ється при позначенні термінів календарними датами. Останні можуть бути конкретизовані вказівкою на години і навіть хвилини, які приурочені до певної дати. Наприклад, у догово-рах на виконання обчислювальних робіт строки подання за-мовником виконавцеві вихідних документів визначаються не тільки календарними датами, а й годинами.

Досить поширеним способом визначення строку у законо-давстві і на практиці є встановлення періодів часу, які обчислюються роками, місяцями, тижнями, днями й година-ми. При цьому початковий і кінцевий моменти періоду мо-жуть приурочуватися до певної календарної дати або події, яка обов'язково має настати. Наприклад, сторони обумовили, що договір підряду діє з 1 січня по 31 грудня такого-то року.

Іноді строк або термін визначається вказівкою на подію, яка обов'язково має настати. За часову категорію може бути взято подію, настання якої є неминучим, на відміну від події, що використовується при укладенні умовних угод (можли-вість настання події тут може бути ймовірною). Так, обов'я-зок щодо поповнення неподаних перевізних засобів на внут-рішньому водному (річковому) транспорті обмежений рамками навігаційного періоду. І хоч відкриття й закриття навігації у конкретному водному басейні здійснюються за розпоряд-женнями (наказами) органів управління відповідним транс-портом, настання і закінчення навігаційного періоду до пев-ної дати передбачити наперед неможливо, оскільки це зале-жить від погодних умов у даному році.

Нарешті, строк виконання зобов'язання може бути визна-чений моментом витребування кредитора. Відповідно до ст. 165 ЦК України боржник має виконати зобов'язання у 7-денний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, дого-вору або із суті зобов'язання. У законі або договорі можуть бути передбачені інші строки і порядок виконання зобов'я-зання за витребуванням кредитора. Так, можна передбачити поставку продукції на вимогу покупця у договорі. У цьому ра-зі поставка здійснюється на основі замовлень, поданих по-купцем з виникненням його потреб у товарах, а в договорі зазначаються порядок і строки подання і виконання таких за-мовлень.

У літературі правовідносини прийнято поділяти "на регуля-тивні та охоронювальні. У регулятивних правовідносинах встановлювані строки — це строки здійснення суб'єктивних прав і виконання обов'язків, в охоронювальних вони є строка-ми захисту цивільних прав. До них належать строки: а) гаран-тійні; б) оперативного захисту; в) претензійні; г) позовної давності; д) процесуальні.

В абсолютних цивільних правовідносинах діє принцип безстроковості суб'єктивних прав, що належать управомоченій особі. Наприклад, право власності не обмежено для влас-ника будь-яким строком. Особисті немайнові права, не пов'язані з майновими (право на ім'я, таємницю особистого життя тощо), невіддільні від особи їх носія, безстрокові й довічні.

Більшість строків, що встановлюється у регулятивних ци-вільних правовідносинах, дає можливість управомоченій осо-бі здійснювати закладені у суб'єктивному праві можливості і задовольнити свої інтереси у межах відведеного на це часу. Так само виконання обов'язків у