Перебіг позовної давності зупиняється у випадках:

а) коли пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна і не-відворотна за даних умов подія (непереборна сила); б) встанов-леної законодавчими актами відстрочки виконання зобов'язан-ня (мораторію); в) коли позивач або відповідач перебуває у складі Збройних сил, переведених на військовий стан. За проектом ЦК (ст.254) до обставин, що викликають зупинення перебігу позов-ної давності, віднесено також зупинення дії закону або іншого правового акта, який регулює відповідні відносини.

Перебіг позовної давності зупиняється, якщо ці обставини ви-никли або продовжували існувати в останні 6 місяців строку дав-ності, а якщо вказаний строк менший 6 місяців - протягом строку давності. Від дня припинення дії обставин, що виклика-ли зупинення давності, її перебіг продовжується. При цьому час-тина строку, яка залишається, продовжується до 6 місяців або до повного строку позовної давності, якщо він менший 6 місяців.

Крім зупинення, перебіг позовної давності може бути пере-рваний. За чинним законодавством переривання позовної дав-ності допускається лише у двох випадках: а) при пред'явленні позову у встановленому порядку. Пред'явлення позову, залише-ного без розгляду, не перериває перебігу позовної давності (ч.4 ст.79 ЦК). Зокрема, суд залишає заяву без розгляду, якщо заін-тересована особа, яка звернулася до суду, не додержала встанов-леного для даної категорії справ порядку попереднього позасудового вирішення спору і можливість застосування цього поряд-ку не втрачена, або заяву подано недієздатною особою, або зая-ва від імені заінтересованої сторони подана особою, яка не уповноважена на ведення справи, та у деяких інших випадках (ст.ст.229, 230 ЦПК). Після усунення умов, які послужили підста-вою для залишення заяви без розгляду, заінтересована особа може знову звернутися до суду з позовом у встановленому порядку, що приведе до переривання позовної давності, якщо до цього моменту вона ще не спливла; б) в спорах, в яких однією або обома сторонами є громадяни, перебіг строку позовної давності переривається здійсненням зобов'язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу. Такими діями можуть бути відправлення боржником кредитору листа з проханням відстрочити стягнення боргу, часткове виконання зобов'язання тощо. Це положення ст.79 ЦК не було поширене на спори між організаціями. У про-екті нового ЦК передбачено, що вчинення зобов'язаною осо-бою дій, які свідчать про визнання боргу або іншого зобов'язан-ня, є підставою для переривання перебігу позовної давності не-залежно від складу учасників (сторін) зобов'язання, і крім того, окремо сформульоване правило щодо перебігу позовної давності в разі залишення без розгляду позову, вчиненого у кримінальній справі. В цьому разі перебіг позовної давності, що почався до вчинення позову, зупиняється до набуття чинності вироком, яким позов було залишено без розгляду, а час, протягом якого давність була зупинена, не зараховується до тривалості позовної давності. При цьому, якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона продовжується до шести місяців (ч.2 ст.256 проекту). Суть переривання позовної давності полягає у тому, що при настанні зазначених вище обставин перебіг дав-ності починається спочатку, а час, який пройшов до перерви, до нового строку не зараховується. Жодні інші обставини, у тому числі зміна осіб у зобов'язанні, не впливають на перебіг позов-ної давності.

5. Позовна давність - інститут матеріального, а не процесу-ального цивільного права. Обмежене строком давності право на позов означає лише можливість одержати примусовий захист порушеного суб'єктивного права від юрисдикційного органу. Оскільки заінтересована особа може у будь-який час звернутись до суду, арбітражного, третейського суду або іншого органу за захистом порушених чи оспорюваних прав та інтересів, які охо-роняються законом, ст.74 ЦК передбачає, що вимоги щодо за-хисту порушеного права приймаються цими органами незалеж-но від закінчення позовної давності. Але якщо при розгляді спо-ру буде встановлено, що позовна давність закінчилась до пред'яв-лення позову, то це є підставою для відмови в його задово-ленні.

Закінчення строку позовної давності щодо головної вимоги означає, що цей строк закінчився і щодо додаткової вимоги (не-устойки, поручительства тощо). Проте, якщо суд, арбітражний або третейський суд визнають поважною причину пропуску стро-ку позовної давності, порушене право підлягає захисту (ст.80 ЦК). При цьому необхідно вказати, які саме обставини послу-жили підставою для поновлення строку. Не даючи хоча б примірного переліку поважних причин, за наявності яких може бути - поновлено строк позовної давності, закон покладає вирішення цього питання на юрисдикційний орган. І це цілком слушно, бо тільки на підставі глибокого і уважного аналізу всіх обставин конкретної справи можна зробити висновок про поважність (чи неповажність) причин пропущення строку позовної давності! У судовій практиці такими визнаються тривала хвороба, перебу-вання за кордоном тощо. Якщо позивач взагалі не довів обґрунтованість позовних вимог, суд відмовляє у позові саме з цих підстав, а не у зв'язку з пропущенням строку позовної давності.

Своєрідний спосіб захисту порушеного права після закінчення строку позовної давності закріплено у ч. І ст.82 ЦК: у разі вико-нання зобов'язання боржником після закінчення строку позов-ної давності він не може вимагати повернення виконаного, навіть якщо у момент виконання він не знав про закінчення строку давності. Це правило не поширювалося на відносини між дер-жавними організаціями та їхні відносини з кооперативними (крім колгоспів) та іншими громадськими організаціями (ч.2 ст.80 ЦК). Відповідно до абз.1 п.62 Положення про організацію бухгалтер-ського обліку і звітності в Україні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р., дебіторська за-боргованість,