Зміст

ВСТУП

1. Громадяни, як суб’єкти цивільного права;

2. Поняття та ознаки юридичних осіб;

3. Право- та дієздатність юридичних осіб;

4. Створення та припинення юридичних осіб;

5. Види юридичних осіб;

ЛІТЕРАТУРА.

ВСТУП

Суб’єктами майнових та особистих немайнових відносин, що регулюються цивільним правом, виступа-ють громадяни та юридичні особи. Громадянин бере участь у ци-вільних правовідносинах під певним ім'ям і лише в деяких випадках - під псевдо-німом або анонімно. Гро-мадяни наділені цивільною правосуб'єктністю, елементами якої є ци-вільна правоздатність та цивільна дієздатність. Суб'єктами цивільних правовідносин і від-повідно носіями майнових та особистих немайнових прав та обов'язків можуть бути також колективні утворення: підприємства та організації, виробничі та споживчі кооперативи, господарські товариства та ін. Ці колективні-утворення наділяються за наявності певних ознак статусом юридичної особи. Юридичними особами визнаються організації, які мають: відокремлене майно, можуть від які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набу-вати майнових і особистих немайнових прав, нести обов'яз-ки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражному суді або в третейському суді. На відміну від фізичних осіб, юридичні особи не є живими істотами і тому не мають природної волі, однак у них діє об'єднана людська воля і об'єднана людська сила в певному напрямі, зумовленому метою створення юри-дичної особи. Внаслідок цього за юридичною особою і визна-ється можливість бути суб'єктом права. Слід зазначити, що юридична особа є самостійним суб'єктом правовідносин і існує незалежно від фізичних осіб, які її утворили, і хоч це колективне утворення і визнається суб'єктом правовідносин, однак як юридична особа воно може бути носієм лише таких прав та обов'язків, які не пов'язані з природними властивос-тями людей. Інститут юридичної особи в цивільному законодавстві зу-мовлений становленням товарно-грошових відносин у рин-ковій економіці, суспільним розподілом праці, необхідністю включення до цивільного обороту майна держави, кооперативів, громадських та інших організацій. Наділення підприємств та об'єднань май-ном, надання їм господарської самостійності є неодмінною передумовою здійснення господарського розрахунку, вчинен-ня правових актів з реалізації продукції, розпорядження гро-шовими коштами, тобто виступу в обороті як самостійного суб'єкта цивільних прав та обов'язків.

1. Громадяни, як суб’єкти цивільного права.

Згідно ст. 9 Цивільного кодексу України правоздатністю громадян визнається здатність мати цивільні права та обов'язки. Така здатність ви-знається за всіма громадянами України. Вона виникає в мо-мент народження громадянина і припиняється його смертю. Таким чином, правоздатність - це невід'ємна властивість кожного громадянина. Він є правоздатним протягом всього свого життя незалежно від віку та стану здоров'я. У юридичній літературі радянських часів домінуючою була думка про те, що, хоч правоздатність і виникає з моменту на-родження, вона набувається не від природи, а внаслідок закону, тобто є суспільною властивістю, певною юридичною можливістю. Все більше сучасних українських учених схиля-ються до думки, яка панує в західній цивілістиці про те, що правоздатність - це природна властивість кожної людини. Але не можна не звернути увагу на той факт, що історії ві-домі часи, коли великі групи людей за законами, що діяли на той час, були повністю або майже повністю позбавлені пра-воздатності (наприклад, раби за рабовласницького ладу).

Не можна змішувати правоздатність із суб'єктивними пра-вами, якими володіє громадянин. Правоздатність - основа для правоволодіння. За кожним громадянином закон визнає здатність мати безліч майнових та особистих немайнових прав, але конкретний громадянин, як правило, має лише час-тину цих прав. Співвідношення між правоздатністю і суб'єк-тивним цивільним правом таке, як між можливістю і дійсніс-тю. Можливість перетворюється на дійсність за певних умов, так і правоздатність перетворюється на суб'єктивне право че-рез юридичний факт. Наприклад, кожен громадянин може мати майно на праві приватної власності, але для виникнення у конкретного громадянина права власності на певну річ потрібні певні умови (створення речі, придбання речі шля-хом цивільно-правових угод тощо). Таким чином, набуття конкретних суб'єктивних прав означає реалізацію право-здатності.

В ст.10 ЦК України визначено зміст правоздатності громадянина. При цьому слід зазначити, що зміст правоздатнос-ті - це якісна, а не кількісна категорія, оскільки зміст ци-вільної правоздатності полягає в можливості набуття прав, а не в їх сукупності. У зазначеній статті наведено приблизний перелік майнових та особистих немайнових прав, які можуть мати громадяни: громадяни відповідно до закону можуть ма-ти майно в приватній власності, право користування жилими приміщеннями та іншим майном, успадковувати та заповіда-ти майно, обирати рід занять та місце проживання, мати пра-ва автора твору науки, літератури і мистецтва, винаходу, ра-ціоналізаторської пропозиції, промислового зразка, а також інші майнові та особисті немайнові права. Тобто в ЦК Украї-ни передбачено можливість набуття й інших немайнових та майнових прав.

Рівність правоздатності громадян. Для характеристики цивільної правоздатності принципове значення має закріпле-на чинним законодавством рівність прав громадян. Саме то-му і правоздатність громадян закріплюється як рівна для всіх і однакова для кожного незалежно від походження, соціаль-ного і майнового становища, расової та національної належ-ності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характе-ру занять, місця проживання та інших обставин. Відхилення від принципу рівної правоздатності не можна вбачати в тому, що деякі громадяни фактично або за прямою вказівкою закону не можуть (не здатні) мати окремі права та обов'язки (неповнолітні, психічно хворі). Наприклад, мало-літній не може мати такі елементи змісту правоздатності, як право заповідати майно або бути членом кооперативу. У таких випадках йдеться про неможливість мати деякі права, яка поширюється однаковою мірою на усіх громадян (на-приклад, на усіх неповнолітніх), і, таким чином, принцип рівності правоздатності не порушується,