Товариством з додатковою відповідальністю визнається то-вариство, статутний фонд якого поділено на частки, визначе-ні статутними документами. Учасники такого товариства від-повідають за його боргами своїми внесками у статутний фонд, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається у статутних документах (ст. 65 За-кону України "Про господарські товариства").

До об'єднань осіб належать повні і командитні товариства.

Повне товариство - це таке товариство, всі учасники яко-го займаються сумісною підприємницькою діяльністю і не-суть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Солідарність відповідальності означає, що при недостатності майна у такого товариства кредитор має право звернутися з вимогою про покриття боргу як до всіх учасників разом, так і до кожного з них зокрема, як у частині, так і в повній сумі боргу. В засновницькому договорі про пов-не товариство зазначається розмір частки кожного з учасни-ків, склад і порядок внесення вкладів, форма їхньої участі у справах товариства. Ведення справ товариства може здійсню-ватися або всіма учасниками, або одним чи кількома з них, виступаючи від імені товариства. У цьому разі обсяг повнова-жень учасників визначається довіреністю, підписаною реш-тою учасників товариства (статті 66 і 68 Закону України "Про господарські товариства").

Командитне товариство включає поряд з одним чи кілько-ма учасниками, які несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, також одного чи більше учас-ників, відповідальність яких обмежується вкладом у майно товариства (вкладників). Якщо в командитному товаристві беруть участь двоє чи більше учасників з повною відповідаль-ністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства (ст. 75 Закону України "Про господарські това-риства").

Управляють справами командитного товариства лише учасники з повною відповідальністю (ст. 81 Закону Україну "Про господарські товариства"). Для участі в цивільних правовідносинах з метою одержан-ня прибутку створюються і виробничі кооперативи. Коопера-тиви створюються і діють у сільському господарстві, промис-ловості, будівництві, на транспорті, в торгівлі, громадському харчуванні, у сфері платних послуг та інших галузях вироб-ництва і соціально-культурного життя. Так, відповідно до Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" від 17 липня 1997 р. сільськогосподарський кооператив визначаєть-ся як добровільне об'єднання фізичних і юридичних осіб (членів) в іншу юридичну особу на засадах членства, об'єд-нання пайових внесків, участі у спільній сільськогосподар-ській виробничій діяльності та обслуговування переважно членів кооперативу. Виробничі кооперативи здійснюють гос-подарську діяльність на засадах підприємництва з метою отримання доходу.

На кооперативних засадах діють і колективні сільськогоспо-дарські підприємства. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14 лютого 1992 р. воно є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільсь-когосподарської продукції, що діє на засадах підприємництва і самоврядування. Підприємство є юридичною особою, має розрахунковий та інші рахунки в установах банку і печатку із своїм найменуванням. Колективні сільськогосподарські під-приємства можуть на добровільних засадах об'єднуватися у спілки (об'єднання), бути засновниками акціонерних това-риств, які діють на основі своїх статутів. Підприємство само-стійно визначає напрями сільськогосподарського виробницт-ва, його структуру та обсяг, самостійно розпоряджається ви-робленою продукцією та доходами і здійснює будь-яку діяльність, що не суперечить законодавству. З цією метою підприємство може вступати в договірні відносини з будь-якими організаціями або громадянами, самостійно обирати партнерів, у тому числі іноземних, для укладення договорів. На договірній основі воно може брати на себе виконання державного контракту на продаж сільськогосподарської про-дукції.

Держава повинна забезпечувати рівність усіх форм госпо-дарювання в агропромисловому комплексі, де порад з колек-тивними сільськогосподарськими підприємствами діють рад-госпи, підсобні сільські господарства підприємств, установ і організацій, переробні та інші підприємства, акціонерні това-риства, орендні колективи, особисті підсобні господарства громадян, селянські (фермерські) господарства тощо.

Серед названих організаційно-правових форм господарю-вання з використанням інституту юридичної особи слід виді-лити селянські (фермерські) господарства, які є формою під-приємництва громадян України, що виявили бажання вироб-ляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією. Відповідно до ст. 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання дер-жавного акта на право постійного користування або укладен-ня договору на тимчасове користування землею, у тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фер-мерське) господарство набуває статусу юридичної особи. Са-ме в цій якості воно може відкривати розрахунковий та інші рахунки в установах банку, вступати у відносини з іншими організаціями, нести майнову відповідальність за своїми зобов'язаннями і діяти як самостійний учасник цивільного обороту.

Відповідно до ст. З Закону України "Про підприємства в Україні" юридичні особи можуть на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші ви-ди діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному за-конодавству. Зокрема, підприємства мають право об'єднува-тися в:

Асоціації, тобто договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності, при цьому асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників;

Корпорації - договірні об'єднання, створені