Консорціуми - тимчасові статутні об'єднання промисло-вого і банківського капіталу для досягнення спільної мети;

Концерни - статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного чи групи підприємців;

інші об'єднання, створені за галузевим, територіальним або іншими принципами.

Об'єднання є юридичною особою, може мати самостійний і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в устано-вах банків, печатку зі своїм найменуванням. Об'єднання діють на основі договору або статуту, затвердженого їх зас-новниками або власниками. Підприємства, які входять до складу зазначених організаційних структур, зберігають права юридичних осіб і на них поширюється дія Закону України "Про підприємства в Україні". Тому об'єднання не відповідає за зобов'язаннями підприємств, які входять до його складу, а підприємства не відповідають за зобов'язаннями об'єднання, якщо інше не передбачено засновницьким договором (стату-том). За підприємствами залишається право вийти зі складу об'єднання із збереженням взаємних зобов'язань та укладе-них договорів з іншими підприємствами та організаціями. - Правами юридичних осіб наділяються не лише такі колек-тивні утворення, які діють з метою одержання прибутку, а й різні установи, об'єднання громадян, релігійні організації то-що. Не маючи основною метою своєї діяльності одержання прибутку, ці організації, однак, є учасниками цивільного обо-роту, тобто часто змушені вступати в цивільно-правові відно-сини і набувати майнових та особистих немайнових прав та обов'язків.

Установою може бути визнана організація, яка створюєть-ся і фінансується власником для здійснення управлінських, соціально-культурних та інших функцій некомерційного ха-рактеру. До них, зокрема, належать установи та інші державні організації, що перебувають на державному бюджеті і мають самостійний кошторис, керівники яких користуються права-ми розпорядників кредитів, за винятками, встановленими за-коном (ч. 1 ст. 24 ЦК України). Ними є органи державної влади й управління (обласні та районні державні адміністра-ції, місцеві ради, їх відділи та управління, міністерства, відом-ства тощо), органи прокуратури і суду, установи соціально-культурного характеру (вузи, лікарні, музеї, бібліотеки тощо). Оскільки основна діяльність названих установ полягає у здійсненні управлінських, соціально-культурних та інших функцій, а результати цієї роботи не можуть бути оцінені як товар, основним джерелом покриття їх витрат є асигнування з бюджету, які витрачаються відповідно до затвердженого кожній установі кошторису.

Крім асигнувань з державного бюджету, установи можуть одержувати доходи від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг або здійснення іншої допоміжної діяльності. Так, вищі навчальні заклади силами колективів своїх кафедр або наукових підрозділів ведуть на замовлення інших органі-зацій госпдоговірні наукові дослідження і реалізують їх ре-зультати на основі договорів про передачу науково-технічної продукції. Одержані від замовників кошти використовуються на розширення навчально-лабораторної бази, житлове будів-ництво, оплату праці та преміювання працівників вузу, залу-чених до виконання госпдоговірних робіт, та на інші цілі. Бюджетні установи повинні витрачати спеціальні кошти у ме-жах затверджених кошторисів і фактичного надходження до-ходів з кожного виду спеціальних коштів.

Нині поступово змінюється система фінансування діяль-ності бюджетних організацій. Вона будується на основі довго-часних стабільних економічних нормативів і фінансових форм, орієнтованих на кінцеві результати діяльності. Бюд-жетним організаціям, які досягли встановлених показників роботи, надається право направляти заощаджені кошти на свої соціальні та виробничі потреби. Зокрема, діяльність культурно-освітніх закладів (клубів, бібліотек, музеїв, зоопар-ків тощо) за рахунок бюджетного фінансування поєднується з розвитком договірних відносин на госпрозрахунковій осно-ві з іншими організаціями, а також розширенням платних послуг населенню. Одержані від господарської діяльності кошти залучаються у доход закладу культури і становлять його єдиний фонд фінансових коштів. Державна установа відповідає за своїми зобов'язаннями коштами, які є в її роз-порядженні. При недостатності у державної установи коштів відповідальність за її зобов'язаннями несе власник

До юридичних осіб належать і такі державні організації, які фінансуються за рахунок інших джерел, мають самостій-ний кошторис і самостійний баланс. На таких засадах можуть створюватися органи господарського управління, які фінан-суються за рахунок відрахувань від прибутків підпорядкова-них їм підприємств. У кошторисах цих організацій чітко фік-суються джерела надходження коштів і суми видатків, у межах яких і здійснюються господарські та інші операції назва-них юридичних осіб.

Як юридичні особи в Україні діють різні об'єднання грома-дян. Право громадян на свободу об'єднання є невід'ємним, правом людини, закріпленим Загальною декларацією прав людини, і гарантується Конституцією та законодавством Ук-раїни. Держава сприяє розвиткові політичної та громадської активності, творчої ініціативи громадян і створює рівні умови для діяльності їх об'єднань.

У ст. 1 Закону України "Про об'єднання громадян" від 6 червня 1992 р. зазначається, що об'єднанням громадян е добровільне громадське формування, створене на основі єд-ності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об'єднання громадян, незалежно від своєї назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо), в розумінні цього закону визнається політичною партією або громад-ською організацією.

Політичною партією є об'єднання громадян - прихильни-ків певної загальнонаціональної програми суспільного роз-витку, які мають головною метою участь у виробленні дер-жавної політики, формування органів влади, місцевого та ре-гіонального самоврядування та представництво в їх складі. В Україні зареєстровані і діють Українська республіканська партія, Демократична партія, Партія зелених, Соціалістична партія та інші.

Громадською організацією є об'єднання громадян для задо-волення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та ін-ших спільних інтересів. Громадські організації створюються і діють у формі спілок (адвокатів, музикантів та інших), то-вариств (наприклад, Наукове товариство ім. Т. Шевченка), комітетів (наприклад, Національний олімпійський комітет України), асоціацій (наприклад, Українська уфологічна асо-ціація) тощо.