Місце проживання громадянина. Ще однією індивідуа-лізуючою ознакою громадянина є його місце проживання. У житті трапляються випадки, коли в різних громадян повністю збігаються ім'я, прізвище, по батькові, однак місце прожи-вання збігається дуже рідко. В ст. 17 ЦК України місцем про-живання визнається те місце, де громадянин постійно або пе-реважно проживає. Із змісту цієї статті випливає, що у грома-дянина може бути лише одне місце проживання. Якщо громадянин постійно проживає в одному і тому ж місці, то його місце проживання визначається досить просто. Але по-стійність проживання не означає обов'язково значного в часі проживання саме в цьому місці. Так, наприклад, після одру-ження дружина переїжджає жити до чоловіка, з цього часу її місцем проживання буде квартира чи будинок її чоловіка, а не місце, де вона до того жила, і де залишилися проживати її батьки.

Бувають випадки, коли громадяни проживають у різних місцях, переїжджаючи в зв'язку з різними підставами з одно-го місця на інше. Так, будівельники, моряки, геологи та пред-ставники інших професій значну частину свого часу прово-дять на будівництві, у плаванні, в експедиціях. У таких випад-ках закон передбачає визначення місцем проживання те місце, де громадянин переважно проживає, тобто де він пере-буває частіше і більше ніж в інших місцях. Інші факти не мають значення для визначення місця проживання (місце прописки громадянина, місцезнаходження його майна, місце проживання чоловіка чи дружини), оскільки з ними закон не пов'язує визначення місця проживання.

Громадянин, якому виповнилося 18 років, має право оби-рати собі місце проживання на свій розсуд. Свобода у виборі місця проживання - це одне із найважливіших прав людини, передбачених міжнародними угодами. Обмеження свободи вибору місця проживання пропискою у нашій країні є пору-шенням цього права. Слід також підкреслити, що прописка є лише одним із доказів переважного проживання громадянина за конкретною адресою і сама по собі не визначає місце про-живання громадянина. Так, якщо громадянка прописана в Дніпропетровську, проживає переважно в Києві, то її місцем проживання буде визнано Київ. Місце проживання має бути визначене точно: населений пункт Для громадян, які самостійно не можуть вибирати собі місце проживання, ч. 2 ст. 17 ЦК України визначає легальне місце проживання. Так, місцем проживання неповнолітніх, що не досягай 15 років, визнається місце проживання їх бать-ків (усиновителів). Якщо батьки (усиновителі) проживають окремо, місцем проживання їхніх дітей, які не досягли 15 ро-ків, буде місце проживання того з батьків (усиновителів), з яким проживають ці діти.

Місцем проживання недієздатних громадян, визнається місце проживання їхніх опікунів.

У разі спору про визначення місця проживання вирішаль-не значення матимуть об'єктивні ознаки - постійне або пе-реважне проживання громадянина саме в цьому місці. Пра-вильне визначення місця проживання має важливе значення, оскільки виконання зобов'язань, відкриття спадщини та ба-гато інших цивільно-правових дій здійснюються за місцем проживання громадянина. Місце проживання та його точне визначення має суттєве значення також для охорони прав і законних інтересів громадян і держави, для забезпечення стійкості цивільних правовідносин.

Наприклад, відповідно до ст. 167 ЦК України якщо місце виконання зобов'язання не визначено, то виконання грошо-вих зобов'язань (крім грошових зобов'язань державних, коо-перативних та інших громадських організацій) здійснюється за місцем проживання кредитора у момент виникнення зо-бов'язання, а якщо кредитор у момент виконання зобов'язан-ня змінив місце проживання і повідомив про це боржника, то в новому місці проживання кредитора з віднесенням за раху-нок кредитора всіх витрат, пов'язаних зі зміною місця вико-нання; за всіма іншими зобов'язаннями - за місцем прожи-вання боржника, а якщо боржником є юридична особа - за її місцезнаходженням.

Згідно зі ст. 526 ЦК України місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця. За місцем проживання громадянина, як правило, вирішується питання про взяття на квартоблік для поліпшення житлових умов. Поряд з цим з місцем проживання пов'язана презумп-ція про те, що громадянин завжди перебуває у місці свого проживання.

2. Поняття та ознаки юридичної особи.

Ст. 23 Цивільного кодексу України розкриває поняття та ознаки юридичної особи. Юридичними особами визнаються організації, які мають: відокремлене майно, можуть від свого імені набу-вати майнових і особистих немайнових прав, нести обов'яз-ки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражному суді або в третейському суді.

З цього можна виділити такі істотні ознаки юридичної особи:

Організаційна єдність. Юридична особа - це не окремий громадянин (фізична особа), а колективне утворен-ня, певним чином організований колектив людей (організа-ція). Принципи формування цього колективу можуть бути різними: укладення трудових договорів (контрактів) робітни-ками і службовцями з адміністрацією державного підприєм-ства, добровільне об'єднання громадян на основі членства в кооперативі тощо. Але кожна організація характеризується наявністю певної системи істотних соціальних взаємозв'язків її членів, внутрішньою структурною і функціональною дифе-ренціацією.

Наявність відокремленого майна. Кожна юридична особа має своє майно, відокремлене, по-перше, від майна членів трудового колективу даної організації; по-друге, від майна держави чи автономного утворення, територіальної громади; по-третє, від майна інших організацій, у тому числі вище-стоящих органів. Майно кооперативних, інших громадських організацій і колективних утворень належить їм на праві власності. Право-вою формою майнового відокремлення державних підпри-ємств є право повного господарського відання належним їм майном, а державних установ і казенних підприємств - пра-во оперативного управління (статті 37 і 39 Закону України "Про власність").

Виступ у цивільному обороті від свого імені. Кожна юри-дична особа має