Відповідно до ст.49 Закону «Про власність» володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, арбітражним чи третейським судом. Водночас це означає, що власник не зобов'язаний мати письмовий доказ приналежності йому того чи іншого майна, за окремими винятками. Право власності на окремі об'єкти обов'язково має підтверджуватися спеціаль-ним документом (наприклад, свідоцтвом про право власності на жилий будинок, свідоцтвом на спадщину, державним актом на право приватної власності на землю, нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу).

3. Умови виникнення і припинення права

приватної власності громадян

Для набуття у громадяни права приват-ної власності на те чи інше майно потрібні певні юридичні факти, тобто юридичні підстави. Такі юридичні підстави не-обхідні для виникнення права власності і в інших її суб'єктів, але повного збігу їх може не бути. Наприклад, державна влас-ність може виникнути внаслідок конфіскації майна за ско-єний особою злочин. За такою підставою не набувають права власності громадяни або юридичні особи. І такі випадки не поодинокі. Тому зберігає свою практичну значимість поділ підстав на універсальні (загальні) і спеціальні.

У період соціалістичного будівництва домінуючу роль у набутті права власності відігравали спеціальні підстави, ос-кільки для суспільної власності (особливо державної) вста-новлювалися переваги, обмежувалося коло підстав виник-нення права власності у громадян. За новим законодавством набувають більшого значення універсальні підстави виник-нення права власності, зокрема у зв'язку з наданням громадя-нам, нарівні з іншими суб'єктами цивільних правовідносин, права на підприємницьку та іншу господарську діяльність. Водночас з'явилися і деякі нові спеціальні підстави набуття громадянами права приватної власності, наприклад у порядку приватизації державного майна за майновими сертифікатами. Отже, в умовах переходу до ринкової економіки і впрова-дження приватної власності відбулися істотні зміни у співвід-ношенні спеціальних і універсальних підстав виникнення права власності різних форм.

Залишається актуальним і в сучасних умовах відомий ще з часів розквіту римського права поділ підстав виникнення права власності на первісні і похідні. Розмежування первісних і похідних підстав виникнення прав власності, в тому числі і приватної власності громадян, здійснюється за традиційними давно відомими критеріями, висвітленими у попередній главі. Запровадження приватної власності хоч і не внесло істотних змін у методику розмежування їх, однак розширило коло первісних і похідних підстав виникнення у громадян права власності.

Віддаючи належне проблемі класифікації підстав виник-нення права власності, все-таки необхідно визнати пріори-тетність питання змісту цих підстав, їх впливу на формування правового статусу власника. Законодавство про особисту власність не містило ні вичерпного, ні орієнтовного переліку підстав виникнення у громадян права власності, а лише уза-гальнено визначало коло можливих його об'єктів та межі ви-користання їх. По-іншому вирішено цю проблему в Законі України "Про власність", в якому законодавець визнав за до-цільне в окремій статті сформулювати орієнтовний перелік таких підстав. Відповідно до ст. 12 закону громадянин набу-ває права власності на доходи від участі у суспільному вироб-ництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товарист-ва, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом. Звичайно, перелічені підстави виникнення у громадян права власності не є вичерпними. Громадяни можуть набувати право власнос-ті також у порядку приватизації державного майна, у вигляді лотерейних та інших виграшів, внаслідок правомірного заволодіння дарами природи тощо.

У проекті нового ЦК України немає норми, яка б спеці-ально визначала перелік підстав виникнення у громадян пра-ва власності. У главі 24 "Виникнення права власності" вста-новлюються лише загальні засади набуття права власності усіма суб'єктами цивільних правовідносин.

Загальною умовою визнання громадянина власником на-бутого майна є правомірність його одержання. Одержання громадянином майна без достатньої юридичної підстави або з порушенням відповідних правил його придбання не поро-джує у такого громадянина права приватної власності. Отже, для виникнення у громадянина права власності необхідно, щоб мали місце певні умови, певні дії, певні юридичні факти, які визнаються нормами цивільного законодавства, а в дея-ких випадках також нормами інших галузей законодавства (сімейного, земельного тощо). Тому кожна з перелічених ви-ще підстав виникнення у громадянина права власності має свої особливості правового й економічного характеру, які по-требують їх детальнішого розгляду.

Виникнення у громадян права власності на доходи від участі в суспільному виробництві. Юридичною підставою виникнення права власності на такі доходи є факт одержання працівником матеріальних благ (у грошовому виразі або ін-шим майном у натурі) у формі заробітної плати чи іншої фор-ми оплати праці за виконану роботу відповідно до умов трудового договору (контракту) або у вигляді поділеної між працівниками підприємства частини прибутку. Трудові відно-сини регулюються Кодексом законів про працю України та іншими законодавчими актами. Законодавство про працю не поширюється на осіб, які займаються індивідуальною трудо-вою діяльністю чи підприємницькою діяльністю. Таким чи-ном, за зазначеною підставою право власності виникає у того громадянина-працівника, який уклав трудовий договір (контракт) з власником підприємства або уповноваженим ним органом відповідно до вимог ст. 21 КЗпП.

Законодавство про працю формально не обмежує макси-мальних розмірів оплати праці, а лише зумовлює встановлення мінімального розміру заробітної плати працівника. Вина-города працівників за виконану роботу здійснюється з додер-жанням умов існуючої системи оплати праці. Важливо зазна-чити, що нестримана заробітна плата не є об'єктом права власності (в юридичному розумінні), а належить йому за зо-бов'язальними правовідносинами і стає об'єктом права влас-ності працівника з моменту фактичної передачі останньому.

Саме момент видачі-одержання заробітної плати є юри-дичною підставою поширення на неї режиму права приватної власності. За домовленістю з адміністрацією