Як уже зазначалося, заробітна плата не є єдиною формою доходів громадян від участі в суспільному виробництві. Зако-ном України "Про власність" були передбачені й інші форми можливих доходів громадян, формування яких поставлено в залежність від організаційно-правової форми утворення юри-дичної особи. Так, відповідно до ст. 24 цього закону член кооперативу (колгоспу), який може і не бути його працівни-ком, має право на частку доходу, одержану на його пай. В особливому порядку може формуватися доход членів трудо-вого колективу державного підприємства, працівників оренд-них та деяких інших підприємств. Все це свідчить про те, що законодавством передбачено багато видів доходів, одержува-них громадянами від їх участі працею в суспільному вироб-ництві, які і в умовах ринкової економіки становитимуть ос-нову добробуту переважної більшості працездатного населен-ня України (особливо працівників установ, що перебувають на бюджетному утриманні).

Виникнення права власності на доходи громадян від індивідуальної праці та підприємницької діяльності. Чин-не законодавство не зобов'язує громадян працювати в сус-пільному секторі економіки за трудовим договором. Вони мають право на свій розсуд обрати ті чи інші не заборонені законом форми індивідуальної праці чи підприємницької діяльності відповідно до Закону України "Про підприєм-ництво". Положення цього закону дають можливість визна-чити види діяльності, якими можна займатися вільно і якими можна займатися лише за наявності спеціального дозволу, одержавши статус підприємця. В останньому випадку діяль-ність громадян набуває ознак підприємництва, а тому підпорядковується дії спеціальних правил. Підприємництво — це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяль-ність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку (ст. 1).

Право власності на доходи громадян від підприємництва виникає лише у осіб, визнаних суб'єктами підприємницької діяльності. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про підпри-ємництво" підприємцями можуть бути: громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або діє-здатності; юридичні особи всіх форм власності. У встановле-ному законом порядку проводиться державна реєстрація під-приємництва, а для деяких видів діяльності підприємець має одержати також спеціальний дозвіл (ліцензію).

Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність самостійно (особисто) або шляхом утворення (одноособове чи спільно з іншими громадянами) юридичної особи. В ос-танньому випадку він формально не набуває статусу підпри-ємця, але водночас стає власником (співвласником) створе-ного підприємства і може при цьому виконувати необхідні управлінські функції, одержуючи за це відповідну плату. От-же, за чинним законодавством громадянин може вважатися підприємцем лише тоді, коли він одноособово займається підприємництвом. Очевидно тут має місце певна недоскона-лість законодавчого визначення статусу підприємця, оскільки за такого підходу доходи громадянина - власника навіть ін-дивідуального приватного підприємства - не повинні вважа-тися підприємницькими, а відтак стає невизначеним режим цих доходів.

Не повинна визнаватися підприємницькою діяльність гро-мадянина з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею, яка не є систематичною (регу-лярною), якщо вона була вчинена з метою одержання при-бутку. Наприклад, громадянин, який створив ту чи іншу річ (скульптуру, прилад, інструмент тощо) має право продати її за будь-яку ціну, а одержана сума надходить у його власність на законній підставі, тобто як доходи, одержані громадяни-ном від індивідуальної праці.

Складним є питання про зміст самого поняття "система-тичності" діяльності, оскільки в Законі України "Про підприїємництво" не можна знайти на нього чіткої відповіді. Між тим у Декреті Кабінету Міністрів "Про податок на промисел" від 17 березня 1993 р. було зазначено, що платниками подат-ку на промисел є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні, якщо вони не заре-єстровані як суб'єкти підприємництва і здійснюють не систе-матичний, не більше чотирьох раз протягом календарного ро-ку, продаж вироблених, перероблених та куплених продукції, речей, товарів. Тобто можна дійти висновку, що зазначений податок на промисел стягується за умови вчинення громадя-нином таких дій від двох до чотирьох раз. А відтак, до грома-дянина, який вчинив подібні дії більше чотирьох раз, мають застосовуватися відповідні положення законодавства про під-приємництво, у тому числі і про відповідальність за порушен-ня їх.

Різновидом підприємництва є діяльність громадян з ви-робництва сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації з утворенням селянського (фермерського) госпо-дарства відповідно до Закону України "Про селянське (фер-мерське) господарство".

Водночас у ст. 1 зазначеного закону передбачається, що його дія не поширюється на сільськогосподарську діяльність громадян, які ведуть особисте підсобне господарство, займа-ються індивідуальним і колективним садівництвом і город-ництвом, а відтак діяльність таких громадян не вважається підприємництвом. Законодавством України для громадян, які ведуть особисте підсобне господарство, встановлено спеці-альні податкові пільги, зокрема доходи громадян від продажу вирощеної в такому господарстві продукції рослинництва і бджільництва, худоби, кролів, нутрій, птиці як у живому виг-ляді, так і продуктів їх забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки (ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів Украї-ни "Про прибутковий податок з громадян). Такі доходи не декларуються і не оподатковуються незалежно від кількості продаж виготовленої продукції. Це означає, що громадяни набувають право власності на зазначені доходи на загальних підставах.

У всіх випадках не повинна вважатися підприємницькою діяльність громадянина зі створення майна для задоволення власних потреб або потреб його сім'ї. Правовою підставою виникнення у громадянина права власності на таке майно слугує факт створення його власною працею (якщо така ді-яльність прямо не заборонена законом).

Значно складнішим є процес виникнення у громадян пра-ва приватної власності на доходи, одержувані від